Вопросы совершенствования правовых требований, предъявляемых к кандидатам в члены экипажа является одним из самых актуальных проблем современности. Для этого нужно усовершенствовать профессиональный отбор студентов в морские учебные заведения. Четко организовывать подготовку и дипломирования моряков для обеспечения занятости с целью социального и экономического развития государства. Также, допускать к работе на судне только тех лиц, которые имеют соответствующую квалификацию, которая подтверждается дипломом и сертификатами, в соответствии с международными стандартами.
Ключевые слова: международное морское право, член экипажа морского судна
Міжнародні стандарти підготовки дипломування моряків
В.І. Стасій, студент 5 курсу
Національного університету «Одеська морська академія»
Науковий керівник О.С. Савич,
к.ю.н., доцент, завідуючий кафедрою морского права НУ «ОМА»
В наш час, питання щодо мореплавства вимагає встановлення чітких, розумних та доступних стандартів компетентності моряків, відповідних нинішнім вимогам у морській галузі.
Морський транспорт та його експлуатація в залежності від компетентних, добре підготовлених морських кадрів, які забезпечують безпеку людського життя та вантажу на морі, ефективність навігації, захист та збереження морського середовища, а також надання послуг у перевезенні пасажирів або різноманітних вантажів морським транспортом [7].
Морська освіта і підготовка моряків є необхідними для забезпечення довгострокового сталого розвитку в галузі, як в морі, так і на суші, де забезпечується безпека і ефективність мореплавання.
У Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року (англ. The United Nations Convention on the Law of the Sea (UNCLOS)) розкривається, що кожна держава по відношенню до суден, що плавають під її прапором, приймає заходи щодо комплектування і навчання суднових фахівців. Відповідно до пункту b частини 4 статті 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, кожна держава повинна забезпечити, щоб: «...кожне судно очолювалось капітаном і офіцерами відповідної кваліфікації, зокрема, в області судноводіння, навігації, зв'язку і суднових машин і обладнання, а екіпаж по кваліфікації і чисельності відповідав типу, розмірам, механізмам і устаткуванню судна» [1].
У частині «а» правилі 13 глави V Міжнародній Конвенції з охорони людського життя на морі 1974/78 року (Конвенція СОЛАС 74/78, від англ. SOLAS 74/78, International Convention for the Safety of Life at Sea) – договірні держави зобов'язуються, відповідно до національних суден, приймати певні заходи, які «з точки зору охорони людського життя на морі всі судна були укомплектовані екіпажами у відповідному числі та належної кваліфікації» [2].
Високі стандарти навчання завжди залишаються основою для належного, надійного та безпечного судноплавства, яке повинно підтримувати якість, практичні навички та компетентність кваліфікованих людських ресурсів у морській галузі.
Важливу роль у встановленні стандартів підготовки фахівців морської галузі виконує Міжнародна морська організація (англ. International Maritime Organization, IMO). ІМО забезпечує державний контроль підготовки морських спеціалістів. Це обумовлено наслідками морських катастроф, а також постійне оновлення обладнання на судах, впровадження нових технологій у переробку вантажів, підвищення вимогливості судновласників до командам по забезпеченню безпечної роботи судів і збереження вантажів та інше.
За цих умов людський фактор, в першу чергу кваліфікація і компетентність моряків, стає головним критерієм у забезпеченні безпеки судноплавства [4].
Опираючись на вищесказане була прийнята Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping, STCW — ПДНВ), 1978 року. У цій Конвенції розкриваються міжнародні стандарти та рівень для професійної підготовки, який повинен бути досягнутий для належного виконання на судні відповідно до критеріїв, узгоджених на міжнародному рівні.
Також, Конвенція ПДНВ 78/95 встановила обов'язкові мінімальні вимоги до кандидатів у члени морського екіпажу для дипломування судноводіїв, механіків, радіо-спеціалістів, а також мінімальні теоретичні знання та практичні навички, необхідні для отримання дипломів відповідних фахівців.
Одне з ключових положень Конвенції ПДНВ це вимагати від сторін, які є членами Конвенції, надавати інформацію, щоб надати можливість іншим сторонам перевірити обґрунтованість і достовірність сертифікатів компетентності моряків. Це важливо, так як моряки, які не мають відповідних сертифікатів, підтверджуючих їх рівень знань, можуть спричинити небезпеку на судні, як для себе, так і для інших членів екіпажу [8].
Підготовка та оцінка моряків для дипломування, повинна бути: «… структурована відповідно до письмових програм, уключаючи такі методи та засоби передачі знань, процедури та учбовий матеріал, які є необхідними для досягнення приписаного стандарту компетентності». А також : «проводилася, контролювалась, оцінювалася та забезпечувалася особами…» з відповідною кваліфікацією (ч. 1 Розділ A-I/6 Манільських поправок до Міжнародної конвенції з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ)) [4].
Взагалі, термін слова «диплом» у пункті «с» статті 2 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, розкривається, як «… дійсний документ, яку б назву він не мав, виданий…» Урядом Сторони, під прапором якої судно має право плавання «… або за його повноваженням… і дає право його власнику зайняти посаду, зазначену в цьому документі чи дозволену національними правилами» [2].
У статті 6 Конвенції ПДНВ розкривається, що дипломи осіб командного та рядового складу: «… видаються тим кандидатам, які задовольняють вимоги…» Уряду Сторони, під прапором якої судно має право плавання, «… щодо роботи, віку, стану здоров'я, підготовки, кваліфікації та іспитів…», відповідно положень Конвенції ПДНВ [2].
Відповідно до частини 1 правила 2, глави 1 Додатку до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти: «Дипломи складаються державною мовою або мовою країни, де вони видаються. Якщо диплом складений не англійською мовою, його текст має містити переклад на англійську мову» [5].
Так, відповідно пункту 4 статті 7 Рекомендації МОП № 137 «Про професійне навчання моряків», для отримання моряками відповідної кваліфікації в процесі навчання повинно: «використовуватися відповідне демонстраційне обладнання, як наприклад: тренажери, двигуни, макети суден, суднове обладнання, рятувальні засоби, навігаційні прилади і вантажно-розвантажувальні пристрої. Це обладнання повинно підбиратися з урахуванням типів судових машин і установок…» в подальшому з якими майбутнім морякам доведеться працювати [6].
Спираючись на стандарти якості у пункті 3 Розділу A-I/8 Додатку Манільських поправок до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти: «Кожна Сторона повинна забезпечувати проведення незалежної оцінки діяльності з придбання та оцінки знань, розумінь, навичок і компетентності, а також ведення справ по застосуванню системи дипломування через проміжки часу, що не перевищують п'яти років, з метою упевнитися в тому, що:
1. усі застосовні положення Конвенції та Кодексу ПДНВ, включаючи поправки до них, охоплюються системою стандартів якості;
2. усі внутрішні заходи контролю та нагляду, а також подальші дії відповідають запланованим заходам і документально оформленим процедурам, а також ефективно застосовуються для забезпечення досягнення поставлених цілей;
3. результати кожної незалежної оцінки документально оформлені та доведені до відома осіб, відповідальних за сферу, що оцінюється; та
4. вживаються своєчасні заходи для виправлення недоліків» [3].
Опираючись на вищесказане, кожна держава повинна співпрацювати з іншими країнами у справі розвитку професійного навчання моряків (пункт 2 статті 8 Рекомендації МОП № 137 «Про професійне навчання моряків»):
a) в підборі та підготовці персоналу викладачів;
b) у створенні та покращанні навчальних закладів для підготовки офіцерів та рядових матросів;
c) у створенні, у разі необхідності, учбових закладів спільно з іншими країнами;
d) у наданні можливостей навчання для відібраних для цієї мети курсантів або інструкторів-стажистів із інших країн і в направленні курсантів або інструкторів-стажистів до інших країн;
e) в організації міжнародного обміну персоналом, інформацією і навчальними матеріалами, а також в організації міжнародних семінарів робочих груп;
f) у наданні кваліфікованих і досвідчених інструкторів морським навчальним закладам інших країн [6].
Отже, питання вдосконалення правових вимог, що пред'являються до кандидатів у члени екіпажу є одним із найактуальніших проблем сьогодення.
Для цього потрібно вдосконалити професійний відбір студентів у морські навчальні заклади. Чітко організовувати підготовку та дипломування моряків для забезпечення зайнятості з метою соціального та економічного розвитку держави. Також, допускати до роботи на судні тільки тих осіб, які мають відповідну кваліфікацію, яка підтверджується дипломом та сертифікатами, відповідно до міжнародних стандартів.
Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974року (СОЛАС-74): [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док. : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_251/ed20120229.
Манільські поправки до Кодексу з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 24. – Ст. 940.
Манільські поправки до Міжнародної конвенції з підготовки і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 24. – Ст. 940.
Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року. // Офіційний вісник України. – 2009. – № 60. – Ст. 2148.
Про професійне навчання моряків : Рекомендація Міжнародної організації праці від 14 жовтня 1970 року. № 137: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док. : http://npa.iplex.com.ua/doc.php?code=993_254.
Єгорова С.М. Про особливості впровадження засад компетентнісного підходу у вищу професійну освіту фахівців морського транспорту: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док. : http://www.sworld.com.ua/konfer35/664.pdf.