Резюме:

Статья посвящена проблеме формирования правовых позиций Верховного Суда Украины

Ключевые слова: Верховный Суд Украины, правовые позиции, принципы судопроизводства

ФОРМУВАННЯ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД

І.В. Бесага, студентка 1 курсу ОКР «Магістр»

юридичного факультету

Львівського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: У. Б. Воробель,

старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін

юридичного факультету

Львівського державного університету внутрішніх справ

Однією із найважливіших функцій вищих судових інстанцій є забезпечення єдності судової практики, що досягається шляхом аналізу діяльності всіх судових інстанцій та створення на цій основі певних правових висновків, які повинні слугувати орієнтирами для правильного вирішення тих чи інших спірних ситуацій. Результат такої діяльності отримав назву «правова позиція». Цей термін не передбачений законодавством України. Однак вищі судові інстанції застосовують його в рішеннях, висновках, ухвалах у випадку посилання на аргументи, які використовувалися у раніше прийнятих актах.

На думку П. М. Ткачука [4, с. 10], під правовими позиціями треба розуміти певні правові погляди, певне розуміння правової ситуації. Слово «позиція» тут має переносне значення, і воно означає точку зору на те чи інше питання, що визначає характер дій [2, с. 531].

В основі правової позиції, як зазначає І. М. Шевчук [6, с. 1064], покладено наукові знання, конституційні принципи, правові доктрини і праворозуміння. Однак вирішальну роль, на думку дослідника, слід віддати правосвідомості, на підставі якої формується судова воля суб’єктів, до повноважень яких входить створення правових позицій. Проявом судової волі є інтелектуальна діяльність щодо з’ясування і роз’яснення волі закону, матеріалізованої в його нормах, а також застосування всієї сукупності способів і прийомів тлумачення, які допомагають визначити єдине можливе розуміння суті предмета розгляду [3, с. 37].

Г. О. Христова вважає, що правові позиції є результатом системного аналізу законів та інших правових актів України, які у концентрованому вигляді виражають не тільки «букву» а й «дух» відповідних законодавчих положень, мають офіційний, загальнообов’язковий, нормативний характер та містяться в усіх видах його актів, окрім внутрішньо організаційних [5, с. 14].

Отже, можна виділити такі ознаки правових позицій:

1. це правові приписи, тобто створюються виключно на основі положень нормативних актів;
2. мають офіційний характер (їх створення здійснюється уповноваженими суб’єктами та у спеціальній формі);
3. формулюються в результаті аналізу та тлумачення норм права;
4. правовий зміст правової позиції. Правовою позицією можна вважати тільки ту частину рішення, в якій міститься правовий висновок, викладається правове розуміння. Тому необхідно відрізняти правові позиції від висновків, які містяться в актах судів і не мають правового характеру;
5. нормативність правової позиції характеризується невизначеністю дії у часі та неодноразовістю її застосування;
6. присутність у правовій позиції неявного смислу правової норми чи положення закону. Така ознака випливає з цілей самого тлумачення як процесу, що має на меті з’ясувати і роз’яснити норму, яку суб’єкти звернення розуміють неоднозначно [4, с. 19]. Не можна назвати правовою позицію ту частину судового рішення або висновку, де міститься явний зміст норми або положення закону, які передаються дослівно або іншими словами [6, с. 1066];
7.  загальнообов’язковість правових позицій означає, що вони є обов’язковими до виконання на всій території України, остаточними та не можуть бути оскаржені.

З огляду на вищенаведені ознаки, можна дати вичерпну характеристику постановам Верховного Суду України (далі – ВСУ), що виносяться в результаті перегляду рішень судів касаційної інстанції у частині сформованих ВСУ правових позицій.

Формування правової позиції у постанові є наслідком казуального тлумачення норм права яке застосовує ВСУ при розгляді конкретної справи, а отже, ‒ є нерозривно пов'язане з реальним життям. На відміну від інших форм офіційного тлумачення, які проводять виключно аналіз та інтерпретацію понять, ВСУ при створенні правової позиції вибирає з-поміж кількох можливих варіантів один, який буде нормативно-оптимальним та забезпечуватиме єдність судової практики при вирішенні подібних спірних ситуацій.

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) у статті 355 містить наступну підставу для скасування рішень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі –ВССУ) : неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах [1]. Тобто у разі постановлення ВССУ рішення, протилежного винесеного ним раніше в схожій правовій ситуації, існує висока імовірність того, що ВСУ скасує оскаржуване рішення і ухвалить нове, яке міститиме висновок про правильне застосування норми матеріального права щодо спірних правовідносин та обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання, тобто створить правову позицію (правовий висновок).

При цьому, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, висновок ВСУ щодо застосування норми права, викладений у його постанові ... є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів [1].

Отже обов’язковість надається виключно правовим висновкам, викладеним у постанові суду, а не рішенню загалом. З урахуванням такого тлумачення постанови ВСУ, ухвалені до внесення змін до законодавства згідно із Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», не містять правових висновків (крім тих, що окремо сформульовані і виставлені на сайті ВСУ) і не є обов’язковими до виконання. Це видається недоречним, оскільки деякі постанови ВСУ мають виключне значення для судової практики. Так, висновком у справі від 14 листопада 2011 року, вперше надано широке тлумачення поняття грошового зобов’язання, що стало каталізатором для подальшого розгляду справ, пов’язаних із виконанням таких зобов’язань та наслідків їх порушення [8].

Вкрай важливою та пов’язаною із повноваженнями ВСУ у частині постановлення ним вказаних рішень є норма кримінального процесуального закону, якою встановлюється, що у мотивувальній частині ухвали має міститися обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання, а у резолютивній частині нового судового рішення ВСУ надає висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь [7, с. 117-122]. У ЦПК України відповідні положення відсутні. Передбачено лише обов’язок сформулювати висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, що була неоднаково застосована. Що, на нашу думку, є прогалиною у законодавстві.

Отже правова позиція виноситься за межі рішення і не відноситься до жодної із його частин. Цивільний процесуальний кодекс України, на відміну від КПК України, не вимагає мотивування (обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції з цього питання) судового рішення (хоча саме у мотивувальній частині формується головна теза правового висновку), а отже, правової позиції.

Це підводить до чергового нововведення у цивільному процесі. Йдеться про право суду нижчої інстанції відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ а також можливість ВСУ відійти від свого висновку, викладеного у постанові, яка була прийнята іншим складом суду.

З порівняння старої та нової редакції ст. 360-7 ЦПК України випливає, що законодавець зменшив правову вагу рішень (висновків) ВСУ, передбачивши можливість загальних судів «відступити від правої позиції, викладеної у висновках ВСУ» та право ВСУ «відійти» від цього висновку. Але, виходячи із сформульованих висновків, умотивований правовий висновок ВСУ, зазначений у мотивувальній частині, який відступає від положень правової позиції, не буде мати тієї ж сили, що оригінальне рішення, у якому ця правова позиція викладена. А отже, можлива ситуація, коли правова позиція ВСУ існуватиме без належного вмотивування і використовуватиметься як еталон при постановці судових рішень з тотожними предметом, підставами, змістом позовних вимог тощо, а вмотивоване рішення, яке відступає від цих положень буде обов’язкове лише для сторін спору.

З урахування вищенаведених аргументів можна дійти висновку про недосконалість правового регулювання інституту правових позицій ВСУ та надання їм недостатньої значущості попри значний вплив останніх на постановлення судових рішень та й всю систему правосуддя загалом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. №1618-IV. (з наступними змінами і доповненнями) //Відомості Верховної Ради України. — 2004.— № 40 / 40-42 /. — ст. 492.
2. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. – К. : Головна редакція УРЕ, 1974. –775 с.
3. Тесленко М. В. Юридична сила і значення правових позицій Конституційного Суду України / М. В. Тесленко // Вісник Конституційного Суду України. –2003 № 4 . – С.36-41.
4. Ткачук П.М. Правові позиції Конституційного Суду України / П .М. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – №1. – С. 10-21.
5. Христова Г. О. Юридична природа актів Конституційного Суду України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Г. О. Христова ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004. – 20 с.
6. Шевчук І. М. Правові позиції Конституційного Суду України / І. М. Шевчук // Форум права. – 2012. – № 4. – С. 1064-1069.
7. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні Монографія. — К.: Реферат. — 2007. — 640 c.
8. Постанова ВСУ від 17 червня 2014 року про часткове задоволення заяви (про землю для ЖБК) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.slideshare.net/zazhyttia/ss-46991750

Бесага И. В. Формування правових позицій Верховним Судом України у контексті забезпечення права на справедливий суд // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-44 (дата обращения: 25.04.2024).

Сегодня: 334 | За неделю: 334 | Всего: 334

Комментарии (0)