Статья посвящена исследованию актуальных проблем развития института усыновления в законодательстве Украины
Ключевые слова: усыновление, семейное право Украины
ОКРЕМІ ЗАКОНОДАВЧІ ПИТАННЯ ІНСТИТУТУ УСИНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ
І.Б.Тучапецьстудентка IV курсуІнститутуправатапсихологіїНаціональногоуніверситету«Львівськаполітехніка»
Науковий керівник:А.О.Дутко
к. ю. н,доц. ІнститутуправатапсихологіїНаціональногоуніверситету«Львівськаполітехніка»
Усиновлення є одним з актуальних питань, яке постає перед особами, що бажають стати батьками дитини-сироти. Українське законодавство передбачає тривалий та складний процес усиновлення, так як особливим суб’єктом у ньому постає дитина, що не має сім’ї. Умовно процес усиновлення складається із етапів обліку дітей, які можуть бути усиновлені, та осіб, які бажають усиновити дитину; подання та розгляд заяви про усиновлення дитини органами, що здійснюють облік; судовий розгляд справи про усиновлення і прийняття судовими органами рішення про усиновлення [1, с. 5]. Надання згоди на усиновлення судом є остатнім та вирішальним етапом в процесі усиновлення. Саме тому, пропонуємо розглянути особливості судового розгляду усиновлення громадянами України.
Розгляд справ про усиновлення в Україні здійснюється в порядку окремого провадження цивільного процесу судом загальної юрисдикції. Подібно і в Польщі, Росії, Франції усиновлення здійснюється в порядку цивільного судочинства. Примітно, що в Польщі право на усиновлення надається рішенням опікунського суду (ст.568 Цивільного кодексу Республіки Польща). Згідно з п. 1 ст. 568 опікунським судом є районний суд. Проте, як зазначає суддя, МаріушЖеліховський, цей суд не є організаційною категорією судової системи, а процесуальною (особливим видом судового процесу) [2].За часів радянського періоду та у перші роки незалежності усиновлення провадилось в адміністративному порядку [3, c. 133].Слід також зауважити, що припинення усиновлення, на відміну його встановлення, здійснюється за рішенням суду в порядку позовного провадження, на підставах, передбачених ст.ст. 236, 238 Сімейного Кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III (далі за текстом – СК України), а не окремого.
Заява про усиновлення дитини чи повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання (районного, районного у місті, міського, міськрайонного).Згідно з частинами 3 та 4 ст. 29 Цивільного кодексу Українивід 16.01.2003 № 435-IV місцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно з Цивільного процесуального кодексу Українивід 18.03.2004 № 1618-IV (далі за текстом - ЦПК України)) розгляд справ про усиновлення проводиться судом у складі одного судді і двох народних засідателів (ч. 4 ст. 234 ЦПК України) у порядку окремого провадження.Погоджуємося із думкою Л.В. Сапейко, що вимоги закону щодо проведення дій обумовлених процедурою розгляду справ про усиновлення по своїй суті можуть бути адресовані лише професійному судді. Відношення народних засідателів до такої справи без відповідних правових знань може призвести до негативних юридичних наслідків для особи, що усиновлюється, тому участь в даній категорії справ в більшому ступені є формальністю [4, с. 298].
Суд розглядає справи про усиновлення за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 235 ЦПК).Однак іноді трапляється в судовій практиці, вживання термінології «зацікавлена особа». Наявні також випадки, коли в судових рішеннях уживають термінологію позовного провадження («треті особи», «позивач», «відповідач», «позовна заява» тощо) без урахування виду провадження, в якому розглядається справа[5].
Справи про усиновлення розглядаються судом за заявою про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування за місцем їх проживання (ст. 251 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Погоджуємося з думкою цивілістів, що мінімальний вік усиновителя повинен бути збільшений, так як здатність забезпечити належне виховання й утримання дитини такої особи сумнівна [6, с. 30].Розгляд справи за відсутності заявника є підставою для скасування ухваленого рішення.
Відповідно до ст. 254 ЦПК Українисуд розглядає справу про усиновлення за обов'язковоюучастюзаявника (заявників), органу опіки та піклуванняабоуповноваженого органу виконавчоївлади, а такождитини, якщо вона за віком і станом здоров'яусвідомлює факт усиновлення, з викликомзаінтересованих та іншихосіб, яких суд визнає за потрібнедопитати. Проте, варто зазначити, що закон зобов’язує суд при розгляді справи про усиновлення отримати згоду на усиновлення від дитини, і з огляду на її малолітство, вади фізичного чи психічного розвитку, дає можливість обійти вимоги ч. 1 ст. 218 СК України. У науковійцивільнійпроцесуальнійлітературівисловлено думку, яка заслуговує на увагу, про віднесеннядитини до заінтересованихосіб, оскількивзаємовідносинидитиниіззаявникомзалежатьвідобставин, щопідлягаютьвстановленню та можутьвплинути на її права і обов’язки, а такожрішення усправізумовлюєзміну правового статусу усиновлюваноїдитини та усиновителя,виникнення у них взаємних прав та обов’язків.Вважаємо, що участь дитини у справі про усиновлення є особливою формоюїїучасті у справі, яка не залежитьвіднаявності в неїцивільноїпроцесуальноїдієздатності, і обмежуєтьсялише такими процесуальнимидіями, як висловлення думки щодоїїусиновлення[7, с. 146].
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦПК України закритий судовий розгляд допускається за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, зокрема, з метою забезпечення таємниці усиновлення.
Попереднє судове засідання, що проводиться згідно з ч. 7 ст. 130 ЦПК України, не є обов’язковим для кожної справи про усиновлення. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі.
Мати (батько) дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. При цьому необхідно враховувати, що до набрання рішенням суду про усиновлення законної сили кожен із батьків може відкликати свою згоду незалежно від мотивів. Якщо після ухвалення рішення, але до набрання ним законної сили, батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд згідно з ч. 5 ст. 255 ЦПК України скасовує це рішення і поновлює розгляд справи. У разі відкликання заяви про усиновлення після її задоволення судом, але до набрання рішенням законної сили, суд скасовує це рішення і залишає заяву без розгляду відповідно до ч. 6 ст. 255 ЦПК України.
Усиновленнядитини проводиться у їїнайвищихінтересах для забезпеченнястабільних та гармонійнихумов їїжиття (ч. 2 ст. 207 СК України). Саме тому, питання роз’єднання рідних братів і сестер такожзумовлює численні юридичні та судові проблеми при вирішенні питання щодо усиновлення дітей, особливо іноземцями, оскільки призводить до розриву родинних зв’язків, порушує право дітей на спілкування з братами і сестрами. Вирішуючи питання про усиновлення одного з рідних братів та сестер, суд має враховувати, що це можливо за висновком органу опіки та піклування і за умови, що це відповідає інтересам дитини (дітей).Якщо наявні обставини, що мають істотне значення, суд згідно з ч. 2 ст. 210 СК України за згодою органу опіки та піклування може ухвалити рішення про усиновлення одного з рідних братів та сестер або усиновлення їх різними особами. За відсутності таких обставин рішення суду про усиновлення з роз’єднанням дітей буде суперечити ч. 1 ст. 210 СК України, що може бути підставою для його скасування в установленому порядку апеляційним або касаційним судом.
Згіднозі ст. 271 ЦПК України суд сприяєствореннюналежних умов для здійсненнямалолітньоюабонеповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбаченихміжнародним договором, згода на обов’язковістьякогонадана Верховною Радою України. Саме тому, вважаємо за доцільне забезпечити обов’язкову участь в процесі представника Уповноваженого з прав дитини
Отже, у підсумку слід сказати, що судовий процес у справах про усиновлення характеризується такими ознаками як порядок розгляду в окремому провадженні, у складі одного судді і двохнароднихзасідателів,можливістю проведення закритого засідання у зв’язку із таємницею усиновлення… Проте вважаємо, що охорона інтересів дитини, що усиновлюється є недостатньою: по-перше необхідно чітко закріпити вік, з настанням якого дитина свідомо може дати згоду на її усиновлення, по-друге для гарантування прав дитини, доцільно встановити обов’язкову присутність в процесі Уповноваженого Президента України з прав дитини.На нашу думку, справа про усиновлення повинна розглядатися суддею без залучення народних засідателей, оскільки оцінка останніх не завжди відображатиме законне, професійне рішення. Узагальнуючивищесказане притримуємося думки, що законодавство повинно ставити жорсткіші вимоги до процесу усиновлення, щоб запобігти негативним наслідкам усиновленого стати жертвою злочинів насильства, торгівлі людьми, а також комерційної, посередницької діяльності щодо усиновлення дітей.
ЛІТЕРАТУРА
Перспективи розвитку юридичної науки очами молоді: Збірник наукових праць [Електронний ресурс]/ Під редакцією В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2008. - 162 c.– Режим доступу:http://www.nikolaevonua.org.ua/06_Suchasni%20tendencii%20rozvitku%20d
Стоянова, Т. А. Процесуально-правова природа справ про усиновлення / Т. А. Стоянова // Актуальні проблеми держави і права . – 2010 . – Вип.56 . – С. 133-138.
Сапейко Л. В. Проблематика участі в цивільному судочинстві народних засідателів [Електронний ресурс] / Л. В. Сапейко // Форум права. – 2015. – № 1. – С. 295–300. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2015_1_48.pdf.
Судова практика у справах про усиновлення [Електронний ресурс] / В. І. Гуменюк, Н. В. Мархай] // Режим доступу:http://www.scourt.gov.ua/clients/ vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/776aaeb9023a15f7c2257a92004645eb?
Н. Мова Проблеми розгляду справ щодо усиновлення українських дітей іноземними громадянами / Н. Мова // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: погляд у майбутнє: збірник тез доповідей за матеріалами XIНауково-практичної конференції студентів (22 квітня 2008 р.) та XIIНауково-практичної конференції студентів (23 квітня 2009 р.). – Суми. – С. 30-31
Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про усиновлення дітей, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування над дітьми [Електронний ресурс] / А.С. Олійник // Судова апеляція. – 2009. – № 1(14). – С. 136-158. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13989
Библиографическая ссылка
Тучапець И. Б. Окремі законодавчі питання інституту усиновлення в Україні // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-41 (дата обращения:
25.04.2024).