Исследование посвящено анализу правового положения третьих лиц, заявляющих самостоятельные требования на предмет спора в хозяйственном процессе Украины
Ключевые слова: третьи лица, заявляющие самостоятельные требования на предмет спора, хозяйственный процесс Украины
ПРАВОВИЙ СТАТУС ТРЕТІХ ОСІБ, ЯКІ ЗАЯВЛЯЮТЬ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ НА ПРЕДМЕТ СПОРУ У ГОСПОДАРСЬКИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
Є.М. Андрухів, студентка 1 курсу магістратури,
Львівський державний університет внутрішніх справ
Науковий керівник: Л.В. Мелех
доцент кафедри господарсько-правових дисциплін, к.ю.н., доцент
Львівський державний університет внутрішніх справ
Актуальність обраної теми зумовлена великою кількістю запитань пов’язаних із правовим статусом третіх осіб у господарських процесуальних правовідносинах.
Дослідженням даного питання займалося чимало вчених серед яких варто виділити: Харитонова О.І., Шелухін М.Л., Зубатенко О.М.,Чернадчук В.Д. та інші.
У юридичній літературі існує декілька підходів до визначення змісту категорії «правовий статус» та його структури, природи та сутності. [1,c.95]
Більшість вітчизняних учених поділяють думку про те, що правовий статус—це права і обов'язки, але існують інші точки зору, відповідно до яких права і обов'язки — це лише головний елемент правового статусу.[2,c.122]
Н.М. Оніщенко визначає правовий статус як систему законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, свобод, законних інтересів і обов’язків суб’єкта суспільних відносин.
В.М. Корельський визначає правовий статус як багатоаспектну категорію, що, по-перше, має загальний, універсальний характер, включає статуси різних суб’єктів правовідносин: держави, суспільства, особи тощо; по-друге, відображає індивідуальні особливості суб’єктів і реальне положення їх у системі багатоманітних суспільних відносин; по-третє правовий статус не може бути реалізований без обов’язків, що кореспондуються правами, без юридичної відповідальності в необхідних випадках, без правових гарантій; по-четверте, категорія правовий статус визначає права і обов’язки суб’єктів у системному вигляді, що дає змогу здійснити порівняльний аналіз статусів різних суб’єктів, для відкриття нових шляхів їх вдосконалення.[1,c.95]
За думкою О.І.Харитонової правовий статус асоціюється із стабільним правовим станом суб’єкта [3,c.35].
У статті Санжарука Т.О. «Правовий статус як властивість індивідуального суб’єкта права та компетенція як властивість колективного суб’єкта права» надається наступне тлумачення даного поняття: «Правовий статус — це юридичне закріплення становища людини і громадянина в сучасному суспільстві. Правовий статус має визначальне значення для правового регулювання поведінки особи: він служить умовою визначених взаємин між ними, обумовлює зміст поведінки особи в різних ситуаціях. Правовий статус характеризується набором прав, свобод, обов'язків, що існують у даній державі.»[2,c. 123].
На думку Котюка В.О.: «Правовий статус – це сукупність юридичних прав, свобод і обов’язків особи, які закріплені в діючому законодавстві і складають соціально допустимі і необхідні потенційні можливості особи мати суб’єктивні права та обов’язки і реалізовувати їх в системі суспільних відносин.» [4,c.100].
В даній роботі звернемо увагу на правовий статус з точки зору прав та обов’язків, якими наділені треті особи як учасники господарських процесуальних правовідносин.
Відповідно до ст.18 ГПК України: «До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом»[5].
Треті особи - учасники господарського процесу, які, як і сторони, перебувають у допроцесуальних правовідносинах з тією чи іншою стороною або з ними обома, хоча і відрізняються від останніх тим, що: 1) їхні права та інтереси повністю або частково не збігаються з правами та інтересами сторін; 2) вони вступають у справу, яка вже розпочалася сторонами[6,c.60].
У судовому процесі участь третіх осіб зумовлена багатосуб’єктністю матеріальних правовідносин та необхідністю участі у справі різних суб’єктів із метою захисту їх прав та законних інтересів. Процесуальною формою такої участі буде вступ у процес третьої особи. Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь у процесі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК України) і які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК України) [7,c.98].
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це особи, які виступають з самостійними вимогами, що можуть бути спрямованими як до позивача, так і до відповідача одночасно. [8,c.41]
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така юридична особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, із заявою про вступ у справу як третя особа із самостійною вимогою. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження справи в господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи в справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (ст. 26 ГПК України).[7,c.99]
Відповідно до ч.3 ст.26 ГПК України: «Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача» [5]
Оскільки, з вищенаведеної статті випливає, що третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, притаманні ті ж права, що й позивачу, то для їх конкретизації варто застосувати ст. 22 ГПК України, яка регламентує права та обов’язки сторін у господарських процесуальних правовідносинах. Відповідно до даної статті позивач (в нашому випадку і треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору) має наступні права:
користуватися рівними процесуальними правами з іншою стороною спору;
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом;
до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині,
відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
До обов’язків позивача, а також і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору належать відповідно до ст.22 ГПК України:
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,
виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони,
вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;
Отже, правовий статус третій осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору дозволяє даним учасникам господарських процесуальних правовідносин без жодних проблем вступати у спір, який вже розглядається судом, для захисту своїх законних прав та інтересів. Можливість такого вступу у вирішення спору господарським судом дозволяє суду ефективніше та швидше відновлювати порушені права осіб, які звернулися за їх захистом.
ЛІТЕРАТУРА
Панчишин А.В. «Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус»»// часопис Київського університету права. – 2010р. - №2. – С.95-98.
Санжарук Т.О. «Правовий статус як властивість індивідуального суб’єкта права та компетенція як властивість колективного суб’єкта права»// Актуальні проблеми держави і права. – 2005р. – Вип.25. - С. 122-128.
Степанова Т.В. «Щодо співвідношення поняття «правового статусу» та суміжних категорій»//Правова держава. – 2015р. – №19. – С.35-40.
Теорія права: Навчальний посібник/ Котюк В.О. – К.:Вентурі, 1996.- 208c.
Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991р. № 1798-XII (Редакція від 19.02.2016р.) – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1798-12
Господарське процесуальне право України: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп., // За ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука., - Суми: ВДТ «Університетська книга», 2009 – 378с.
Господарське процесуальне право: Навч. посібник у схемах/ Шелухін М.Л., Зубатенко О.М. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 264с.
Библиографическая ссылка
Андрухив Е. М. Правовий статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору у господарських процесуальних правовідносинах // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-38 (дата обращения:
26.04.2024).