Автор отмечает, что наряду с основными основаниями прекращения права собственности, право общей долевой собственности имеет ряд особенностей. Позиция законодателя по этому вопросу является четкой и понятной, однако некоторые из оснований нуждаются в глубоком изучении, потому стоит больше внимание уделить основаниям прекращения права общей долевой собственности, особенно тем, которые осуществляются вопреки воле владельца, по решению суда, поскольку часто в правовом поле возникают противоречия. К сожалению, не все аспекты отчуждения долей в праве общей долевой собственности являются урегулированными.
Ключевые слова: общая долевая собственность, прекращение права собственности
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ЧАСТКОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Н. О. Полторак, студентка V курсу економіко-правового факультету,Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Науковий керівник: В. В. Валах, канд.юрид.наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету, ОНУ імені І. І. Мечникова, адвокат
Сьогодні досить актуальним є питання спільної власності кількох осіб на майно. Значна частина майна перебуває у спільній частковій чи спільній сумісній власності кількох осіб. Для співвласників майна законом встановлено обов`язки та права, які у більшості випадків є рівними. Проте, на жаль, не всі співвласники виконують свої обов`язки належним чином і досить часто користуються лише правами, нехтуючи своїми обов`язками.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
До суб'єктів права спільної часткової власності законодавець відносить фізичних осіб, юридичних осіб, державу, територіальні громади [1, ст. 356].
Частка, яка належить співвласникові у праві власності на майно, має назву ідеальна частка. Поряд з цим у праві існує поняття реальної частки. Ця частка розглядається як частка не у праві на майно, а безпосередньо в майні (речі) [2, с. 321].
Важливим є питання про визначення часток у праві спільної часткової власності. Так, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом [1, ст. 357]. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Проте в такому разі кожний із співвласників повинен довести розмір свого внеску шляхом доказування та подання доказів.
Право спільної часткової власності проходить в своєму розвитку три основні етапи : виникнення, здійснення і припинення. Уваги заслуговують підстави припинення спільної часткової власності, оскільки вони мають свою специфіку.
Відповідно, беручи за основу класифікацію підстав припинення права власності, запропоновану Н. С. Кузнєцовою, можна виокремити такі підстави припинення права власності:
1) ті, що залежать від волі власника: правочини з відчуження майна (договір купівлі-продажу, дарування, міни, ренти, довічного утримання); відмова співвласника від своєї частки.
2) ті, що здійснюються проти (всупереч) волі власника: примусовий продаж (звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника); примусове вилучення майна у випадках, передбачених законом (конфіскація; націоналізація; реквізиція), загибель майна внаслідок непереборної сили або протиправних дій інших осіб [3, с. 246].
Поряд із загальними підставами припинення права власності, право спільної часткової власності, може бути припинено із спеціальних підстав. Зокрема, шляхом:
виділу (спільна власність припиняється для того, чия частка виділяється);
поділу (спільна власність припиняється для всіх співвласників);
відшкодування вартості частки (спільна власність припиняється для того, кому відшкодовується вартість його частки) .
В цивілістиці розрізняють види виділу та поділу.
І. За підставою виділу або поділу:
1. За домовленістю між співвласниками (договором);
2. За рішенням суду (у разі виникнення спору).
ІІ За ініціатором виділу або поділу:
1. З ініціативи іншого із співвласників;
2. З ініціативи третіх (сторонніх) осіб (наприклад, кредитора одного із співвласників). Кредитор може ставити питання про виділ частки співвласника в натурі лише у разі недостатності у цього співвласника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
У разі виділу або поділу майна, що є у спільній частковій власності, розмір майна, яке виділяється або підлягає поділу, визначається пропорційно до розміру часток кожного із співвласників.
Якщо співвласники не дійшли згоди щодо володіння, користування або розпорядження спільним майном, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за таких підстав:
- частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
- річ є неподільною;
- спільне володіння і користування майном є неможливим;
- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї [1, ст. 365].
Зауважимо, що рішення про припинення права особи на частку у спільному майні може бути постановлено судом за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Однак, судова практика притримується дещо іншої позиції стосовно визначального фактору при вирішенні цього питання. Зокрема, припинення права власності на частку у спільному майні можливе у тому випадку, якщо суд дійде висновку, що заподіяна співвласнику внаслідок цього шкода буде неістотною [5]. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Таким чином, поряд із основними підставами припинення права власності, право спільної часткової власності має ряд своїх особливостей. Позиція законодавця є чіткою і зрозумілою в цьому питанні, однак деякі з підстав потребують глибокого дослідження, тому варто більше уваги приділити підставам припинення права спільної часткової власності, особливо тим, що здійснюються усупереч волі власника, за рішенням суду, оскільки часто в правовому полі виникають протиріччя. На жаль, не всі аспекти відчуження часток у праві спільної часткової власності є врегульованими. Так, укладання як безоплатних (дарування), так і оплатних договорів (рента, міна тощо) з відчуження частки у праві спільної часткової власності, відмінних від купівлі-продажу, потребує додаткового врегулювання, оскільки тільки у разі правильного застосування інститут відчуження часток та підстав припинення права спільної часткової власності сприяє захисту прав та інтересів співвласників.
Література:
Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV зі зм. та доп., внес. зг. законів України; станом на 19.02.2016 р. – Електрон.дан. (20 файлів). – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua. – Назва з екрану.
Цивільне право України: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К., 2007. – 480 с.
Дзера О. В. Право спільної власності // Цивільне право України: У 2 кн. / Дзера О. В. (кер. авт. кол.), Боброва Д. В., Довгерт А. С. та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К.: Юрінком Інтер, 2010. — Кн. 1. – С. 720;
Дзера О. В. Право спільної власності // Право власності в Україні: Навчальний посібник / Дзера О. В., Кузнєцова Н. С, Підопригора О. Л. та ін.; за заг. ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К: Юрінком Інтер, 2000. – С. 542.
Постанова Верховного Суду України від 02.07.2014 р. у справі №6-68цс14 [Електронний ресурс]. – Електрон.дан. (1 файл). – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua. – Назва з екрану.
Библиографическая ссылка
Полторак Н. А. Підстави припинення права спільної часткової власності // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-32 (дата обращения:
26.04.2024).