В статье рассматриваются негативные факторы, мешающие эффективному становлению вновь создаваемых фермерских хозяйств на территории Украины.
Ключевые слова: фермерское хозяйство, хозяйственное право Украины
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ
О.О. Козлов, студент 2 курсу магістратури.
Харківський національний університет внутрішніх справ
Науковий керівник: І.В. Кирєєва,
к.ю.н., доцент, Харківський національний університет внутрішніх справ
Розвиток фермерського господарства – одна з важливих ланок проведення аграрної реформи. Сьогодні в Україні незначна частина фермерських господарств є високоприбутковими, більшість господарств технічно погано обладнані. За даними Державної статистичної служби України, станом на 1 листопада 2015 року в Україні зареєстровано 38 850 тисяч фермерських господарств, що у порівняні з даними Державної статистичної служби України на 1 липня 2015 року – менше на 713 господарств [1].
Головна причина такого становища – відсутність належної державної підтримки, коштів для надання пільгових кредитів, дефіцит сільськогосподарських машин і обладнання, необхідного для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Удосконалення механізму державного регулювання і управління системою сільськогосподарських підприємств пов’язане з пошуком оптимальних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі народного господарстві, і фермерські господарства як суб’єкти підприємницької діяльності повинні посісти не останнє місце в агропромисловому комплексі України, оскільки ця форма підприємництва в Україні історично пов’язана з національним менталітетом працювати на родинній і довірчій основі [2, с. 239].
В якості переваги створення саме фермерського господарства з-поміж інших форм сільськогосподарських підприємств слід виділити те, що створення його може відбуватися за бажанням однієї особи, що є дуже зручним, оскільки таким чином проявляється незалежність від інших осіб, розбіжності з волею яких можуть перешкоджати процесу створення фермерського господарства.
Основну перевагу такий вид господарської діяльності визначається саме держаною допомогою, встановленою пп. 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам» [3]. Так новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх державної реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, на безповоротній основі за бюджетною програмою «Фінансова підтримка фермерських господарств» і на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам».
Проте, наприклад, відповідно до пункту 5 зазначеної Постанови [3], допомога на безповоротній основі надається протягом одного бюджетного року не більш як за двома видами витрат, пов'язаних з:
1) розробленням проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства;
2) сплатою відсотків за користування кредитами банків - у розмірі облікової ставки Національного банку, що діє на дату нарахування відсотків за користування кредитами;
3) придбанням одного трактора, комбайна, вантажного автомобіля вітчизняного виробництва, а також іноземного походження, які не виробляються в Україні, згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, за умови їх подальшої експлуатації фермерським господарством протягом не менш як трьох років з моменту державної реєстрації - у розмірі 30 відсотків без урахування суми податку на додану вартість, але не більш як 200 тис. гривень за одиницю техніки;
4) будівництвом і реконструкцією тваринницьких приміщень (у тому числі виготовленням проектно-кошторисної документації) - у розмірі 30 відсотків без урахування суми податку на додану вартість, але не більш як 200 тис. гривень за один збудований або реконструйований об'єкт;
5) внесенням страхових платежів за договорами обов'язкового страхування, види якого визначено у пунктах 11 і 30 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування», - у розмірі не більш як 50 відсотків;
6) підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах;
7) розширенням наукових досліджень з проблем організації виробництва сільськогосподарської продукції і виданням рекомендацій з питань використання в їх діяльності досягнень науково-технічного прогресу.
Але така допомога надається на конкурсній основі, де можливість отримання її значно зменшується, а можливість отримання неправомірної вигоди членам конкурсної комісії – значно зростає.
Недоліком державного регулювання є те, що оскільки первинним для створення фермерського господарства є земля, то варто зазначити, що для отримання її під фермерське господарство від держави необхідно подати заяву до відповідної районної державної адміністрації. Саме тут виникають труднощі, оскільки виходячи з положень Закону України «Про фермерське господарство» [4] земельна ділянка видається на підставі заяви, у якій повинно бути зазначено, що особа має досвід у сільськогосподарській діяльності або має освіту, здобутої в аграрному навчальному закладі. Таким чином, виходить, що особа, яка є дієздатної і має вік не менше ніж 18 років, але не має досвіду роботи у сільському господарстві чи освіти, здобутої в аграрному вузі не може створити фермерське господарство. Але разом з тим, в аграрних вузах нашої країни існують напрями підготовки фахівців не з аграрної сфери. Так наприклад, Херсонський державний аграрний університет здійснює підготовку не лише фахівців в агропромисловому комплексі, а також здійснюється підготовка фахівців за напрямами навчання: «Облік і аудит», «Менеджмент», «Економіка підприємства». Тому положення Закону України «Про фермерське господарство» щодо осіб, які можуть бути його засновниками, є дуже некоректне та порушує права інших осіб, осіб які мають економічну освіту, але вони не здобували навчання в аграрному вузі.
Наявною можна вважати необхідність питання щодо осіб, які можуть стати засновниками фермерського господарства, вдосконалити на законодавчому рівні. Доцільно реформувати дану галузь сільського господарства щодо розширення осіб, які можуть бути засновниками фермерського господарства, але для цього необхідно створити певні атестаційні комісії, які можуть оцінювати фахові знання осіб, що виявили бажання створити фермерське господарство, але не здобули відповідної освіти та не мають досвіду діяльності у сільськогосподарському господарстві.
ЛІТЕРАТУРА
1. Офіційний сайт Державної служби статистики України. Кількість фермерських господарств в Україні. [ Електронний ресурс ] Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
2. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: У. 2 т. – Т.1. / Відп. ред. В.Г.Ротань. – 2-ге вид. – Х.: Фактор, 2010. – 800с.
3. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 34. – Ст. 2269.
4. Про фермерське господарство : Закон України від 19.06.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1438.
Библиографическая ссылка
Козлов А. А. Переваги та недоліки правового регулювання створення фермерських господарств в Україні // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-3 (дата обращения:
19.04.2024).