Применение стратегического управления на предприятиях позволит охарактеризовать экономические, организационные, технические возможности производства и их максимальное использование, своевременно согласовывать работу по разработке бизнес-планов развития предприятия. В целом, стратегическое управление повышает эффективность работы предприятий в современных условиях.
Ключевые слова: стратегическое управление
ПРОБЛЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТА ШЛЯХИ ЇХ УНИКНЕННЯ
І. В. Жицька, студентка 4 курсу.
Навчально-науковий інститут економіки і управління НУХТ
Науковий керівник: Т. В. Якимчук,
к.е.н., старший викладач,Навчально-науковий інститут економіки і управління НУХТ
Період становлення національної економіки характеризується посиленням конкурентної боротьби, постійною мінливістю зовнішнього середовища. Посилення та непередбачуваність негативного впливу чинників зовнішнього середовища не дозволяють підприємствам адекватно реагувати на вимоги споживачів та досягати поставлених стратегічних цілей діяльності. В таких умовах підприємствам потрібно аналізувати не тільки внутрішні проблеми, але вчасно реагувати на зміни зовнішнього середовища їх функціонування. Постійний розвиток та пристосування до змін впливу чинників середовища можливі тільки при стратегічному ставленні до діяльності промислових підприємств. [5]
З плином часу змінювались умови ведення господарської діяльності і відповідно вимоги до управлінської діяльності, ставлення до стратегічного управління. Так, в радянські часи управління було направлене на аналіз проблем внутрішнього середовища, пов’язаних з підвищенням ефективності використання ресурсів. В той час незначна увага приділялася дослідженню зовнішнього середовища, без аналізу якого підприємство сьогодні не зможе ефективно здійснювати основну діяльність. Тому, в сучасних умовах все більше уваги приділяють питанням стратегічного управління. [4]
Вагомий вклад в розвиток теорії стратегічного управління зробили такі західні та вітчизняні науковці як І. Ансофф, Г. Мінцберг, А. Томпсон, А. Дж. Стринкленд, І. П Булєєв, З. С. Шершньова, С. В. Оборська, В. Д. Нємцов, Д. Є. Довгань та ін. Однак сутність теоретичних аспектів постійно потребує досліджень.
До однієї з головних проблем вітчизняних підприємств належить відсутність на багатьох із них стратегічного управління. Підприємства планують свою діяльність, не враховуючи факт мінливості зовнішнього середовища, складається план конкретних дій на сьогодні та на майбутнє без врахування змін на ринку. Складання довгострокових планів, в яких чітко прописано що і як робити – це ознака нестратегічного управління підприємством. Також до ще однієї ознаки нестратегічного управління можна віднести програму дій на майбутнє, яка розробляється на основі аналізу внутрішніх ресурсів та можливостей підприємства. [1]
Внаслідок відсутності стратегічного управління в діяльності сучасних підприємств виникають кризові явища. Вони здебільшого проявляються у таких сферах як:
- фінансування (занадто висока частка позичкового капіталу);
- постачання (втрата постачальників);
- виробництво (застарілі технології);
- наукові розробки і конструювання (відсутність власних патентів);
З метою уникнення вище наведених проблем необхідно цілеспрямовано формувати та реалізовувати стратегію розвитку підприємства. Формування стратегії розвитку підприємства має враховувати такі основні складові: [3]
1) наявність обґрунтованої місії підприємства;
2) оцінка стану зовнішнього середовища, а також рівня його впливу на діяльність підприємства. Формування форм координації із зовнішнім середовищем та взаємозв'язків у внутрішньому середовищі підприємства;
3) вибір визначаючої стратегічної моделі розвитку підприємства з урахуванням стадії його життєвого циклу;
4) формування системи стратегічних цілей, враховуючи стратегічну модель розвитку підприємства;
5) конкретизація основних показників стратегічного управління розвитком підприємства по періодах реалізації та формулювання політики стратегічного управління за найбільш важливими напрямками діяльності підприємства;
6) прогнозування сценаріїв розвитку ринків функціонування підприємства з урахуванням чинників зовнішнього середовища, розроблення альтернативних стратегій розвитку підприємства та сценаріїв їх реалізації;
7) розроблення найефективніших напрямків реалізації стратегічних цілей і політики стратегічного управління розвитком підприємства;
8) оцінка розробленої стратегії підприємства, спостереження за ходом реалізації стратегії та внесення корективів до стратегії розвитку в умовах мінливого середовища [2].
Отже, застосування стратегічного управління на підприємствах дозволить охарактеризувати економічні, організаційні, технічні можливості виробництва та їх максимальне використання, своєчасно погоджувати роботу з розробки бізнес-планів розвитку підприємства. У цілому, стратегічне управління підвищує ефективність роботи підприємств у сучасних умовах.
Література:
1. Черненко, М. Проблемы управления украинскими предприятиями / М. Черненко // Корпоративные системы. – 2002. – №4. – С. 20-24.
2. Баринов, В. А. Стратегический менеджмент: Учеб.пособие / В. А. Баринов, В. Л. Храченко. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 236 с.
3. Аакер, Д. Стратегическое рыночное управление/ Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – 6-е междунар.изд. – СПб.: Питер, 2003. – 544 с.
4. Боумен, К. Стратегия на практике: Пер с англ./ К. Боумен. – СПб.: Питер, 2003. – 251 с.
5. Облой, К. Стратегия успешной компании: Пер. с пол./ К. Облой; Ред. П.В. Дайнеко. – М.: Изд-во деловой и учеб.лит., 2005. – 427 с.
Библиографическая ссылка
Жицкая И. В. Проблеми стратегічного управління підприємством та шляхи їх уникнення // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-252 (дата обращения:
19.04.2024).