Автор приходит к выводу, что определеные гражданским законодательством основания недействительности (ничтожности) сделки применяются при необходимости признания недействительным (ничтожным) кредитного договора.
Одеський національный університет ім. І.І. Мечникова
Науковий керівник: С.М. Клейменова, к.ю.н., доцент,
Одеський національный університет ім. І.І. Мечникова
Проблема взаємовідносин між сторонами кредитного договору, зокрема, обов'язки позичальника повернути суму (тіло) кредиту, а також відсотки, залишається актуальною в Україні при будь-яких умовах. В умовах будь-якої політичної або економічної нестабільності в державі, в тому числі, і зараз, це питання набуває особливого значення.
Якщо розглядати кредитні відносини з точки зору позичальника, то для нього першорядне значення має можливість полегшення кредитного тягаря, яке може полягати у відстроченні сплати відсотків по кредиту, реструктуризації заборгованості, або якщо неможливо здійснити жоден з цих способів - у визнанні недійсним кредитного договору.
Поряд з іншими способами захисту прав і законних інтересів позичальника в кредитних правовідносинах, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), слід приділити увагу визнання угоди недійсною. Вирішення питання недійсності угод регулюється параграфом 2 глави 16 розділу 4 (ст. 215-236) ЦК. Окремі аспекти розгляду судом справ про визнання недійсності угод (в тому числі, кредитних договорів) врегульовано Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Нікчемність правочину вказує на відповідний правовий наслідок: відсутність юридичної сили в зв'язку з його недійсністю, встановленої законом (ч.1. Ст 216 ЦК). Грунтуючись на юридичному сенсі нікчемного правочину, його можна визначити, як дія суб'єктів цивільного права, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, або вчинене без наміру створення правових наслідків, яка в зв'язку з порушенням умов силу угоди не породжує правових наслідків з моменту вчинення, незалежно від визнання судом такого правочину недійсними. [1, С. 46-55.]
Якщо застосовувати дану норму в кредитних правовідносин, то в такому випадку позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю тільки тіло кредиту, не сплачуючи при цьому відсотків. В цей же час, кредитор повинен повернути боржникові всю суму сплачених ним відсотків за кредитом.
Наслідком визнання кредитного договору недійсним також недійсність договору застави або іпотеки, адже, згідно з ч. 2 ст. 548 ГК, недійсність основного зобов'язання тягне недійсність угоди щодо його забезпечення.
Отже, недійсність кредитного договору тягне недійсність договору застави або договору іпотеки, що зазвичай укладається з метою забезпечення виконання кредитного договору, і як наслідок, кредитор повинен повернути предмет застави позичальнику, який передавався у володіння кредитодавця.
Судова практика і різні роз'яснення державних органів вибирають консервативний шлях і стають на бік боку, не зацікавлена у визнанні кредитного договору недійсним. Зате є чимало резонансних справ, у яких в основу рішень судових інстанцій були покладені великі трактування принципів і основ цивільного та господарського права.
Законом прямо передбачена нікчемність при недотриманні письмової форми тільки для семи договорів, серед яких визначено кредитний договір (ч. 2 ст. 1055 ЦК). Однак, згідно з ч. 2 ст. 218 ГК, якщо такі угоди укладені усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її здійснення, зокрема шляхом прийняття виконання, то в разі спору даний угода може бути визнана судом дійсною.
У другому випадку, відповідно до ч. 1 ст. 219 і ст. 220 ГК, при недотриманні вимог закону про обов'язкове нотаріальне посвідчення угода визнається нікчемною без прямої вказівки закону на такі наслідки для кожного виду угоди.
Нікчемні правочини з дефектом форми в основному визнаються недійсними в цілому. Однак в змішаних договорах, якщо частина договору, не має дефекту форми, може бути скоєно без включення в неї незначною частини, та частина на підставі ст. 217 ГК залишається дійсною.
Сторони кредитного договору, не оформили його в письмовому вигляді, позбавляються права посилатися на показання свідків для підтвердження договору. Відповідно до статті 1055 ЦК недодержання письмової форми кредитного договору має наслідком його недійсність як нікчемного правочину. При розгляді справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним в силу закону (нікчемний) або може бути визнаний в судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною 1 ст. 215 ЦК, і кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), не може бути визнаний недійсним, зокрема, у разі, коли сторони в належній формі досягли згоди з хоча б однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК) [2].
Отже, в контексті договорів кредиту слід виділити такі підстави визнання їх недійсними:
1. Через нікчемність договору, як уже було відзначено вище, при недотриманні передбаченого ч. 1 ст. 1055 ЦК письмової форми договору;
2. У оспорювання кредитного договору:
• при відсутності у кредитодавця статусу фінансової установи, порядок отримання якого передбачено ст. 7, 8 і 9 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також ліцензії на здійснення послуг з надання кредиту, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (для небанківських установ) або ліцензії на здійснення кредиту як одного з видів банківської діяльності, виданої комерційному банку Національним банком України відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України»;
• при укладанні договору позичальником, не має повного обсягу цивільної дієздатності;
• при укладенні одним із подружжя кредитного договору, забезпеченого заставою, якщо об'єктом застави є майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності;
• в разі суперечності між свободою і способом волевиявлення позичальником [3].
Виходячи з вищесказаного, можна вважати, що визначенні цивільним законодавством підстави недійсності (нікчемності) угоди застосовуються при необхідності визнання недійсним (нікчемним) кредитного договору.
Література:
1. Кучер В.О. Поняття правочину, його ознаки та види; умови дійсності правочину; форма правочину; правові наслідки порушення форми правочину; нікчемні правочини; оспорювані правочини; правові наслідки визнання правочину недійсним // Цивільне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2004. – 150 с.;
2.Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Постанова від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин.// [ Електроний ресурс] - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0003740-12;
3. Доведення недійсності кредитного договору [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://3222.ua/article/dovedennya_nedysnost_kreditnogo_dogovoru.htm.
Библиографическая ссылка
Граматик В.В. Питання визнання кредитного договору недійсним // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-227 (дата обращения:
19.04.2024).