ШАГ В НАУКУ - 2016
I Международная научная дистанционная студенческая конференция

Юридические науки
Господарський договір і способи його укладення
Сенютович И-Х.В. 1

1. Львовский национальный университет внутренних дел

Резюме:

В статье рассматриваются актуальные проблемы правового регулирования заключения хозяйственного договора законодательством Украины

Ключевые слова: хозяйственный договор, заключение договора, хозяйсвтенное право Украины


 

ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР І СПОСОБИ ЙОГО УКЛАДАННЯ

І-Х.В.Сенютович, студентка 4  курсу.

Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник: Р.Я. Бутинська,

Викладач кафедри господарсько-правових дисциплін

Львівського державного університету внутрішніх справ

 

    Господарський договір в умовах ринкової економіки є основним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання та важливим інструментом правової організації господарського життя суспільства в цілому. Він є однією із найбільш поширеніших підстав виникнення договірних господарських зобовязань. Отже, дотримання порядку укладення господарського договору набуває великого значення. Такий порядок визначений Господарським кодексом України. Так, ст.181 визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів [1]. Взагалі укладання господарського договору – це нормативно закріплені взаємні дії господарських організацій, спрямовані на встановлення господарсько-договірних відносин та визначення зміст договірного зобов’язання. Вимоги застосування певних процедур (порядку) укладання господарського договору можуть бути передбачені законом (наприклад, про товарну біржу) або встановлюються волевиявленням сторін.

    На сьогодні склалися і законодавчо закріплені такі способи укладання господарського договору: загальним - у формі єдиного документа, який підписують сторони та скріплюють печаткою; спрощеним- шляхом обміну листами, фонограмами, телеграмами, телефонограмами; підтвердженням прийняття до виконання замовлень.

1) Загальний: Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Пропозиція укласти договір називається офертою. Вона повинна бути достатньо визначена і виражати намір особи, що зробила пропозицію, вважати себе такою, що уклала договір з адресом, який прийме дану пропозицію. Офертою може бути проект договору, лист або будь-який інший документ, направлений з використанням різних способів зв'язку. У разі якщо проект господарського договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Відповідно до вимог чинного законодавства України, існують два види оферти: оферта, що містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст.643 ЦК); оферта, що не містить вказівку на строк для відповіді на неї (ст.644 ЦК). Коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Інші наслідки викликає згода укласти договір на інших умовах, повідомлення додаткових умов. Така відповідь не визнається акцептом, вона вже розглядається як зустрічна (нова) оферта. Відповідно до ст. 646 ЦК відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Акцепт-погодження в межах строку нормально необхідного або означеного в оферті, умов укладення договору. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди (акцепту) з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі (ч.4 ст.181 ГК) та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг),яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Коли переддоговірний спір вирішував суд, то днем укладання відповідного господарського договору, вважається день набрання чинності його рішення. Уразі, якщо сторони не досягли згоди з усіх договору, такий договір вважається неукладеним(таким, що не відбувся) [2; C.422-424].

2) проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін, що може завершитися: а) підписанням попереднього договору (протоколу про наміри) з фіксацією у ньому обов’язків сторін щодо укладення основного договору у майбутньому після виконання сторонами підготовчих дій або б) підписанням основного договору, якщо його укладення не потребує попередньої підготовки і сторони дійшли згоди щодо всіх умов договору. [3]

    Господарські договори за конкуренцією продавців. Такі договори ще називаються біржовими тобто таким, що є результатом біржових операцій (торгів). На товарних біржах пропозицією до укладання договору (офертою) є подання на біржу заявки на продаж реального товару (ф'ючерсів, опціонів). Заявка на продаж має характер публічної оферти, оскільки адресована невизначеному колу потенційних покупців. Прийняти оферту можуть лише ті суб'єкти, які мають право участи в біржовій торгівлі на цій біржі. Вираження оферти на укладання біржової угоди здійснюється у три стадії. Спочатку відбувається прийом та реєстрація заявок про продаж, на підставі яких э формується бюлетень продажу на конкретних біржових торгів. Друга стадія збігається з початком ведення біржових торгів, коли ведучий торгів послідовно оголошує номер позиції відповідно до бюллетеня продажу поточного дня, тобто оголошує оферту продавця всім присутнім у залі торгової сесії учасникам торгів. На цей вид біржових торгіввизначається ціна, яка формується на базі біржової котировки (попиту й пропозиції). Угоду за денною ціною укладає той, хто першим прийняв пропозицію. Для завершення біржової операції повинні бюути зафіксовані три істотні умови: ціна, сума і строк поставки. На третій стадії обидва брокери (брокер продавця і брокер покупця) узгоджують умови контракту і підписують його. Підписи на контракті скріплюються печатками і він реєструється на біржі. Вимога така обов’язкова, бо біржовий контракт вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі й нотаріального посвідчення не вимагає. Контракт вважається біржовим, якщо він укладений членами біржі на товар, допущений до обігу на даній біржі відповідно до строку і порядку, визначених Статутом і Правилами біржової торгівлі. Після цього біржовий контракт підлягає виконанню. При цьому біржа контролює лише сплату його вартості.

2) Cпрощений спосіб,  тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, можна зробити висновок, що укладення господарських договорів у спрощений спосіб можливо шляхом: – обміну сторонами декількома документами (листи, факсограми, телеграмами, телефонограмами);  -підтвердження прийняття до виконання замовлень. ГК України не закріпляє умови, які мають бути дотримані, щоб господарський договір вважався укладеним у письмовій формі. Виходячи з положень ст.207 ГК України суть письмової форми договору зводиться до фіксації домовленостей сторін на певному матеріальному носії (документі). При цьому, якщо договір укладається юридичними особами, то для надання йому письмової форми він має бути підписаний та скріплений печаткою [3]. Як зазначається в літературі, якщо договір укладається у спрощеній формі, слід враховувати, що у документах, якими обмінюються сторони, мають міститися всі істотні умови договору певного виду [4, с.313]. У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111, визначає, що обмін листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає, є дотриманням письмової форми [5]. З вищенаведеного можна зробити висновок, що у випадку укладення господарського договору шляхом обміну сторонами декількома документами, вони будуть у сукупності являти собою письмову форму договору, якщо їх зміст відповідає оферті та акцепту.

3) Спосіб підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Зі змісту ст. 181 ГКУ вбачається, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору. Підтвердженням прийняття замовлень до виконання є здійснення особою дій на виконання умов певної домовленості, зокрема, таке підтвердження може здійснюватись як шляхом направлення відповідного підтверджуючого повідомлення про прийняття такого замовлення, так і шляхом здійснення поставки товару, виконання певних робіт, надання послуг, вчинення інших дій, що свідчать про волю особи, спрямовану на виконання договору. Наприклад, положення ч. 7 ст. 11 Закону № 675 передбачають, що якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Відповідно, таке підтвердження прийняття замовлення до виконання може бути здійснене телефонним дзвінком, листом на електронну пошту та в інший спосіб, який дозволить повідомити особу про підтвердження прийняття замовлення до виконання. Вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами. Наприклад, при поставці товарів постачальник виписує рахунок-фактуру на його оплату, а покупець приймає цей товар, що підтверджується видатковою накладною з відміткою про отримання товару покупцем. У випадку надання послуг або виконання робіт оформлюються акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг). Так, Вищий господарський суд України в своєму оглядовому листі від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду", зазначаючи про можливість укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, як приклад наводить постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 р. № 21/5005/14068/2011, в якій суд дійшов висновку, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань. Таким чином, якщо документи, якими обмінялись сторони, містять інформацію, яка за своїм змістом відповідає пропозиції однієї сторони укласти певний договір на визначених умовах, та інформацію щодо прийняття такої пропозиції другою стороною або свідчать про вчинення нею дій, що підтверджують прийняття такої пропозиції, договір між сторонами вважається укладеним у письмовій формі [6].

 

ЛІТЕРАТУРА :

1. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

2. Смолин Г. В. Господарське право України. Загальна частина Навчальний посібник / Г. В. Смолин. – Львів, 2011. – 486 с.

3. Серебрякова Ю.О. Особливості укладання господарських договорів у спрощений спосіб / Ю. О. Серебрякова // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 819–824 [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10cjoucc.pdf

4. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

5. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» : від 12.03.1999 р., № 02-5/111 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_111800-99&c=1#Card.


Библиографическая ссылка

Сенютович И-Х.В. Господарський договір і способи його укладення // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-222 (дата обращения: 01.12.2020).


Код для вставки на сайт или в блог

Просмотры статьи

Сегодня: 345 | За неделю: 345 | Всего: 345


Комментарии (0)