ШАГ В НАУКУ - 2016
I Международная научная дистанционная студенческая конференция

Юридические науки
Правовий статус сексуальних меншин у Європі
Меронюк О.В. 1

1. Запорожский национальный технический университет, Институт управления и права

Резюме:

Автор указывает, что можно наблюдать стремительное развитие и постепенное распространение антидискриминационных законов во всей Европе. Наиболее гуманное отношение сосредоточенно на западе. И хотя страны Центральной и Восточной Европы отличаются минимальными изменениями в законодательстве относительно статуса сексуальных меньшинств, для вступления в ЕС этот в целом достаточно.

Ключевые слова: сексуальные меньшинства, антидискриминационные законы


 

ПРАВОВИЙ СТАТУС СЕКСУАЛЬНИХ МЕНШИН У ЄВРОПІ

 

О.В. Меронюк, студентка 5 курсу.
 Інститут управління та права
Запорізький національний технічний університет

Науковий керівник: О.Л. Тимчук,
к.ю.н., доцент ЗНТУ

 

Згідно з Загальною декларацією прав людини, «всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Повною мірою це стосується і сексуальних меншин, правовий статус яких включає в себе всі права і обов’язки гетеросексуальних громадян, а також запровадження нормативно-правових актів щодо їх статусу. Європейські країни є лідерами у  гуманному ставленні та забезпеченні прав сексуальних меншин, тому доцільно прослідкувати особливості законодавства держав цього регіону [1].

Взагалі представники ЛГБТ спільноти дотримуються думки, що  реєстрація шлюбу є юридичною дією, незалежною від релігійної норми і що закон повинен слідувати за суспільними змінами. На півночі Європи, наприклад, у Великобританії окрім прийнятих норм щодо заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, визнання одностатевих союзів відбулося у 2005 році. У 2014 році уряд дозволив шлюби для ЛГБТ осіб. Дозволяється всиновлювати дітей.

15 червня 2012 року набув чинності закон про одностатеві союзи у Данії. У 1989 році ця країна стала першою державою у світі, яка визнала одностатеві союзи. Відповідно до нового закону, шлюб може бути укладений як в органах юстиції, так і у церкві. При цьому священики мають право відмовляти в укладенні шлюбу одностатевим парам.

Одностатеві шлюби були узаконеними в Ісландії з 27 червня з  2010 року законом, що передбачає визначення шлюбу гендерно-нейтральним. відповідні закони були прийняті ісландським парламентом під час правління президента-лесбійки. Жоден з членів парламенту не проголосував проти законопроекту, і опитування громадської думки показують, що законопроект був дуже популярний в Ісландії.

У червні 2008 року парламент Норвегії прийняв закон, що дозволяє одностатеві шлюби. Парламент країни не просто узаконив шлюби секс-меншин, а й надав таким парам великі права. Вони можуть усиновити дитину або провести церемонію одруження в церкві.У квітні 2009 року риксдаг (парламент) Швеції ухвалив закон, що дозволяє одностатеві сімейні союзи. Закон набув чинності 1 травня 2009 року. Відповідно до цього закону гомосексуалісти можуть одружуватися загальноприйнятим офіційним шляхом, а також вінчатися, проте у церковних парафій залишається право відмовити їм у цій церемонії.

Характерно, що із 2015 р. після референдуму одностатеві шлюби дозволені навіть у такій консервативній католицькій країні, як Ірландія. Такі пари можуть усиновлювати дітей нарівні із гетеросексуалами.

Обстановку у Західній Європі можна розглянути на прикладі Нідерландів. Легалізація одностатевих шлюбів відбулася у квітні 2001 року. Голландія – перша держава, яка добровільно легалізувала одностатеві шлюби та надала одностатевим парам рівні права з гетеросексуальними парами. Зміни стосувалися навіть сімейного аспекту. Проблема усиновлення також була вирішена. Мабуть через це, сюди прагнуть приїжджати пари для подальшого сумісного життя та шлюбу. До введення легалізації в країні вже діяв закон що стосувався одностатевих пар, а саме про реєстровані партнерства [2].

Бельгія. Питання про права секс меншин та реєстрацію їх шлюбів піднімалося дуже часто. Спершу був закон 1998 року, про спільне проживання, але не була зазначена дата набрання ним законної сили. Вирішальним став 2003 рік. Саме тоді прийняли закон про офіційну реєстрацію шлюбів. Окрім шлюбних відносин законом встановлювалось, що пари користуються такими ж правами та мають ті ж обов’язки що й гетеросексуальні пари.

Францiя встановила власний стандарт, прийнявши так званий Пакт громадянської солiдарностi - новий тип закону про партнерство, вiдмiнний вiд скандинавсько-голландської моделi. Вiн поширюється на будь-якi пари - гомо- або гетеросексуальнi, взагалi не сексуальнi, а, наприклад, дiловi, родиннi або дружнi. Пари, що зареєстрували свої вiдносини згiдно з цим законом, надiляються бiльшiстю прав шлюбу, крiм пов'язаних з усиновленням i вихованням дiтей.

Австрія. 1 січня 2010 року був прийнятий закон, що дозволяв укладати одностатеві шлюби. Такий шлюб прирівнювався до гетеросексуального, і тому партнери мали рівні права як у традиційного подружжя. Тобто якщо партнер втратить годувальника, іншому партнеру будуть виплачувати пенсію. При розлученні, однин з подружжя виплачує іншому аліменти. Єдине, чого ще не дозволила влада, – це процедура усиновлення.

Німеччина. Можна сказати що з приводу одностатевих шлюбів ця країна майже не встановлює обмежень. В Німеччині дуже високий відсоток зареєстрованих одностатевих пар. Проте існують певні обмеження: по-перше, заборонено всиновлювати дітей, а по-друге, такі пари сплачують вищі податки. Цікаво також, що одностатеві шлюби виявилися більш міцнішими, ніж гетеросексуальні, адже показники розлучень складають менше 10 %.

Ситуація на півдні Європи така. В Іспанії є дозвіл на одностатеві шлюби, здобутий в 2005 році. Багато представників релігійних організацій висловлювали свої негативні відгуки стосовно цього закону. Але це не змінило факту що більше ніж 4000 пар пройшли реєстрацію шлюбу  за рік після введення закону.

Греція стала першою православною країною, яка узаконила одностатеві союзи. Православна церква, чий офіційний статус закріплений в конституції країни, активно виступала проти прийняття закону. Прийнятий грецьким парламентом у 2015 р. закон розширює поняття цивільних союзів для одностатевих пар, надаючи їм право спадкування субсидій та пенсійних зобов'язань держави.

Країни Східної Європи суттєво відстають від інших субрегіонів континенту у захисті прав сексуальних меншин. Так, в Албанії скасоване кримінальне переслідування, введені антидискримінаційні закони, але усиновлення та реєстрація шлюбу між особами однієї статі не дозволена. Щодо Молдови та деяких інших країнах регіону дозволяється зміна статі, введені норми щодо протидії дискримінації, але поки що шлюбні відносини на законодавчому рівні не врегульовані. Це стосується і таких членів ЄС, як Болгарія та Румунія.

Доцільно зупинитись і на такій країні, як Польща. Правовий статус ЛГБТ в цій державі досить обмежений. З 1997 року до Конституції Польщі внесена норма, яка прямо забороняє одностатеві шлюби. У грудні 2014 року польський парламент в черговий раз відхилив законопроект про одностатеві партнерства. За законопроект, внесений партією Twój Ruch проголосували 185, проти - 234 депутати парламенту. Попередній подібний законопроект обговорювався в польському парламенті в січні 2013 року. Тоді за законопроект про громадянське партнерство (Rejestrowany związek partnerski), запропонований партією «Громадянська платформа», проголосували 211, проти - 228 парламентаріїв. У 2003 році під тиском Європейського союзу в Польщі був прийнятий антидискримінаційний закон, який забороняє дискримінацію ЛГБТ на робочому місці.

Окремої уваги заслуговують країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу. Потенційними вважаються Боснія і Герцеговина, а також Косово. Права ЛГБТ в Республіці Косово (частково визнаній) були сильно поліпшені в прийнятій Конституції, що робить її однією з найліберальніших конституцій в регіоні і Європі, яка забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. Незважаючи на те, що в Косово високий відсоток прихильників ісламу, основні політичні партії постійно підтримують дискусію про права ЛГБТ. Проте, контроль за забороною дискримінації правоохоронними органами залишається слабким.

Гомосексуальні стосунки в Боснії і Герцеговині легалізовані з 1996 року в Федерації Боснії і Герцеговини і з 1998 року в Республіці Сербській. Закон про рівність, прийнятий на початку 2003 року з поправками, внесеними в 2009 році, забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. В Сербії одностатеві зв’язки дозволені з 1994 року. У 2002 році парламент прийняв «Закон про мовлення», який дозволяє запобігти поширенню інформації, яка заохочує дискримінацію, ненависть і насильство за ознакою сексуальної орієнтації.

З 2005 року в Сербії заборонена дискримінація за сексуальною орієнтацією в сфері праці, в тому ж році парламент затвердив «Закон про вищу освіту», який гарантує рівні права на навчання незалежно від сексуальної орієнтації. Вже 26 березня 2009 року парламент затвердив «Закон про боротьбу з дискримінацією», який забороняє, серед іншого, з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації в усіх сферах. 5 липня 2011 парламент затвердив «Закон про молодь», що забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації. Після цієї події, 28 липня того ж року парламент схвалив зміни до «Закону про медичне страхування», на підставі яких операції зі зміни статі повністю підтримуються державою.

У питанні дотримання прав ЛГБТ Литва є найбільш консервативною державою Балтії, і однією з найконсервативніших держав ЄС. Після розпаду СРСР саме в Литві найдовше зберігалося кримінальне переслідування за мужолозтво, яке було скасовано лише в 1993 р.

У Литві регулярно відбуваються спроби законодавчого обмеження прав ЛГБТ і переслідування представників ЛГБТ. У 2005 році, прийнятий Закон про рівність відносин, що забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації у сфері зайнятості, освіти і доступу до товарів і послуг, а також в ході діяльності державних і муніципальних установ.

В Латвії ситуація менш ексцентрична. Питання прав ЛГБТ активно обговорюється в суспільстві. Однак в країні немає ніяких форм реєстрації одностатевих союзів, а одностатеві шлюби офіційно заборонені в Конституції країни . У 2006 році в країні був прийнятий закон, що забороняє дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації.

Таким чином, можна спостерігати стрімкий розвиток і поступове розповсюдження антидискримінаційних законів у всій Європі. Найбільш гуманне відношення зосереджено на заході. І хоча країни Центральної і Східної Європи відрізняються мінімальними змінами в законодавстві щодо статусу сексуальних меншин, для вступу до ЄС цього в цілому достатньо.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. – К., 1992. – Ст.1.
  2. Культенко О.В., Венгуренко О.В. Передумови виникнення інституту легалізації відносин фізичних осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. – К: «Нора прінт», 2000. – С.318-319.

 


Библиографическая ссылка

Меронюк О.В. Правовий статус сексуальних меншин у Європі // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-221 (дата обращения: 04.12.2020).


Код для вставки на сайт или в блог

Просмотры статьи

Сегодня: 237 | За неделю: 237 | Всего: 237


Комментарии (0)