В статье рассматриваются актуальные проблемы допроса несовершеннолетних по законодательству Украины
Ключевые слова: несовершеннолетние, допрос, следственные действия, уголовный процесс Украины
Особливості допиту неповнолітнього
Турчак А.В, студентка 3 курсу факультету №6,
Львівського державного університету внутрішніх справ
Науковий керівник: Дільна З.Ф.
к.ю.н., доцент кафедри кримінально-правових дисциплін факультету №6,
Львівського державного університету внутрішніх справ
Допит найпоширеніший спосіб отриманні словесних показань, що об’єктивно відображають дійсність, ці показання вважаються джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться-доказами.
У теорії кримінального процесуального права різні науковці по-різному трактують поняття допиту. Так, науковець Тертишник В.М. вважає, що допит- це слідча дії в процесі якої слідчий отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення у кримінальній справі (свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного чи обвинуваченого) словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об’єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону [1,c. 56].
Досліджуючи тактику слідчих дій, науковці Лівшиць Є.М та Бєлкін Р.С дійшли до висновку що допитом є процес передачі слідчому допитуваним інформації про подію, яка розслідується, або про пов’язані з нею обставини і про причетних до неї осіб [2, c. 97].
На мою думку, саме такі українські науковці як Глібко В.М, Дудніков А.Л та Журавель В.А дали точне визначення поняттю допит. Отже, вони визначають його як процесуальну дію, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-логічний процес осіб котрі беруть участь у ньому та спрямований на отримання інформації про відомі факти, що мають значення для встановлення істини у справі[3,c.252].
В силу певних об’єктивних обставин, з поміж усіх видів допиту особливе місце займає допит неповнолітніх. Серед вчених існує думка про те, що неповнолітні особи мають бути викликані на допит тільки у крайніх випадках, коли без їх показань неможливо встановити істину у кримінальному провадженні. З цього можемо зробити висновок, що дана позиція засвідчує визнання вченими особливого статусу неповнолітніх на допиті.
Так, у положення статті 226 КПК України зазначається, що допит неповнолітньої особи, проводяться в присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідністю лікаря[4]. Власне поняття «педагог» включає в себе вихователів дитячих дошкільних установ, які працюють із дітьми такого ж віку. Необхідно відмітити, що присутність лікаря разом із законним представником, педагогом або психологом необхідна при наявності даних про розумову відсталість дитини, її хворобливість. Хоча кримінальний процесуальний закон чітко не регламентує права й обов’язки педагога та психолога, але передбачається їхня участь як спеціалістів. Видається, що особи, які проводять допит, повинні ознайомити спеціалістів з матеріалами провадження, доступ до яких не обмежено законом. Перед допитом слідчий може порадитись з педагогом, лікарем, законним представником з приводу тактики ведення допиту, формулювання і послідовності постановки запитань неповнолітньому, які запитання доцільно поставити їм самим. Слід також враховувати, що неповнолітній свідок чи потерпілий, як правило, легше, ніж дорослий, піддається навіюванню, схильний до фантазування і швидше втомлюється, стає неуважним [5,c.314].
Відповідно до статті 490 КПК України, як законні представники до участі у допиті неповнолітнього можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а якщо вони відсутні–опікун і піклувальник[4]. Також ця норма закріплена і у п.15 ч 2 «Пекінських правил»[6].
Окрім того, законодавець у ст. 490 КПК вказує, що допит неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого здійснюється у присутності захисника[4]. Це положення було відображене ще у Статуті кримінального судочинства 1864 року, де зазначалося, що представник був активним учасником процесу, тобто не підміняючи неповнолітнього, а діючи поряд з ним, але його участь могла бути можливою лише з неповнолітніми правопорушниками і не могла бути із іншими категоріями неповнолітніх.
Як правило, батьки і опікуни, маючи довіру у неповнолітнього можуть встановити психологічний контакт, знизити емоційне напруження, отриманню правдивих показань, а також захисту його прав. Проте, інколи присутність батька, матері чи інших законних представників може погіршувати хід слідства, маючи на меті приховувати злочин. Така ситуація регламентується ч. 3 ст. 227 КПК України, де прокурор за власної ініціативи чи за клопотанням неповнолітнього може обмежити участь законного представника або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника [4].
Головна особливість допиту неповнолітніх - це його тривалість. Законодавець чітко регламентує, що допит малолітньої або неповнолітньої особи не може без перерви понад одну годину, а загалом понад дві години на день. Якщо є потреба допитати малолітню або неповнолітню особу в межах кількох кримінальних проваджень, то і в таких випадках загальний час проведених допитів не повинен перевищувати двох годин на один день, а кожен окремий допит не може тривати без перерви понад одну годину. Особам, які не досягнули шістнадцятирічного віку роз’яснюється обов’язок давання правдивих показань, при цьому вони звільняються від покарання за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві свідчення. Це зумовлено тим, що особи даного віку не до кінця розуміють роль їх свідчення для кримінального процесу, їм притаманна надмірна мрійливість і гіперболізація об’єктивної дійсності.
Загалом це вищевказане законодавче положення підтримується і в теорії кримінального процесуального права. Так, правознавець Порубов В.І вважає, що малолітні можуть бути уважними і зосередженими певний проміжок часу, тому тривалість допит не повинна перевищувати 15 хвилин для дітей до 7 років і 1 години для дітей до 14 років [7, с.123].
Новелою КПК є допит неповнолітніх у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування)[4]. Введення цього положення забезпечує неповнолітньому як фізичну так і моральну безпеку, виключає можливість тиску на них або залякування. Це дає змогу усунути прямий контакт неповнолітніх з особами, які можуть тим чи іншим способом негативно вплинути на них.
Отже, на підставі вищенаведеного, вбачаємо, що підготовка і проведення допиту неповнолітніх зумовлені віковими та психологічними особливостями, що впливають на характер сприйняття, запам'ятовування та відтворення допитуваними відомих обставин. Знання цих особливостей має велике значення для обрання прийомів встановлення психологічного контакту, вибору режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його свідчень. Слід зауважити, що при проведенні допиту неповнолітніх, можна досягти ефективного результату тільки у разі врахування усіх істотних особливостей та належної підготовки до відповідної слідчої дії.
Список використаної літератури:
Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. / В.М. Тертишник– К.: А.С.К., 2007. – 1056 с.
Лившиць Е.М. ,Белкін Р.С. Тактика следствинных действий. – М., 1997.
Шепітько В.Ю. Криміналістика :підручник / Шепітько В.Ю. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2001-684 с
Кримінальний процесуальний кодекс України : станом на 1 січ. 2013 р. : відповідає офіц. тексту. – Х. : Право, 2013. – 344 с.Х629.3–324 / К 82
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»): Міжнародний документ ООН від 29.11.1985 р. // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_211/ card2#Card
Научные основы допроса на предварительном следствии [Текст] / Н. И. Порубов. - 3-е изд., перераб. - Минск : Вышэйшая шк., 1978. - 176 с.