В законодательстве существуют пробелы по вопросам выполнения судебных решений по спорам вытекающим из трудовых правоотношений. Необходимость ликвидации подобных пробелов обусловлено необходимостью устранения злоупотребления правами как со стороны работодателя, так и со стороны работника.
Ключевые слова: трудовые споры, защита трудовых прав, исполнение судебных решений
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ПО СПОРАХ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
С.О. Аксьонов, студент 4 курсу,
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Науковий керівник: В.О. Борисова, к.політ.н, доцент,
Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара
Правовідносини у виконавчому провадженні є продовженням судових правовідносин, оскільки саме через ефективний механізм виконання судових рішень поновлюються порушені права громадян і досягається мета правосуддя.
Виконавчим провадженням поновлюються майнові й особисті немайнові права громадян та юридичних осіб шляхом застосування процесуальних засобів і способів примусу до осіб, які не виконали свої обов’язки або порушили права даних осіб.
Незважаючи на те, що проблеми виконавчого провадження в Україні досліджували такі науковці, як Ю. В. Білоусов, Р. В. Ігонін, С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, М. Й. Штефан, С. В. Щербак, однак, на жаль, з перебігом часу змінюється законодавство, що супроводжує зміну актуальності тих чи інших подій. Тому, актуальність питань виконання рішень по спорах, що виникають з трудових правовідносин на даному етапі не є достатньо вивченим.
Як свідчить судова практика, основними вимогами у спорах, що виникають з трудових правовідносин, які позивачі заявляють у позові є поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати.
Виконання рішень про поновлення на роботі належить до окремої категорії справ та має наступні особливості.
Відповідно до частини сьомої ст. 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. [1]
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Постає питання, коли у боржника виникає обов’язок щодо виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника?
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», якщо рішення підлягає негайному виконанню, то строк для самостійного виконання рішення боржнику не надається. Державний виконавець приймає до виконання виконавчий документ і відкриває виконавче провадження. [2] Але на практиці трапляються випадки, коли державним виконавцем порушується вимога законодавства щодо ненадання строку для добровільного виконання рішення про поновлення на роботі. Як приклад можна навести ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2013 р. у справі № 2018/19701/2012.
Згідно зі статтею 368 Цивільного процесуального кодексу України виконавчий лист видається судом за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов’язаний негайно оформити виконавчий лист.
Виконавчий лист може бути пред’явлено до виконання в день ухвалення рішення про поновлення на роботі, або ж у термін позовної давності пред’явлення виконавчого листа до виконання.
Тому підприємству не варто зволікати з виконанням рішення суду.
Адже, законодавець не зобов’язує працівника виходити на роботу наступного робочого дня після оголошення рішення про його поновлення на роботі. Працівник має право протягом установленого законом строку звернутися до державної виконавчої служби з відповідною заявою про примусове виконання цього рішення. У такий спосіб працівник може штучно збільшувати тривалість затримки виконання рішення, за яку вимагатиме виплатити середній заробіток. А тому після видання наказу про поновлення працівника на роботі радимо роботодавцям не лише належним чином повідомити про це працівника, а й ознайомити його з наказом під розписку та надіслати копію наказу до державної виконавчої служби. Так роботодавець засвідчить факт виконання ним відповідного рішення про поновлення працівника на роботі.
Виникають також інші ситуації, коли виникають складнощі при виконанні судових рішень про поновлення на роботі. Цілком можлива ситуація, що на підприємстві на дату поновлення працівника вже відсутня посада, з якої цього працівника було незаконно звільнено. Відсутність такої посади не може бути підставою для невиконання рішення суду, адже підприємство скасовує наказ про звільнення і повинно відновити становище, яке існувало до порушення права: забезпечити працівнику ті ж самі умови праці, які він мав до незаконного звільнення. Тому у підприємства немає іншого виходу, окрім введення такої посади.
Іншою є ситуація, коли працівника незаконно звільнено, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства. Тому, таке рішення суду не може бути виконано і відновити порушені права особи не вбачається за можливим.
Статтею 236 КЗпП передбачено, що в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. [3]
Слід зазначити, що роботодавцем згідно з чинним законодавством може бути й організація без статусу юридичної особи, скажімо, відокремлений структурний підрозділ. Однак у разі вирішення спору в судовому порядку стороною спору повинна бути організація зі статусом юридичної особи або структурний підрозділ в особі юридичної особи, або структурний підрозділ із зазначенням адреси юридичної особи. Оскільки, по-перше, суд відмовить у задоволенні позовних вимог, якщо відповідачем буде структурний територіальний підрозділ без статусу юридичної особи, і позивач буде наполягати на його відповідальності; по-друге, відкрите виконавче провадження щодо структурного територіального підрозділу без статусу юридичної особи викликає складнощі при його виконанні. [4]
Отже, в законодавстві існують прогалини під час виконання судових рішень, що виникають з трудових правовідносин та потребують їх усунення для усунення зловживання правами як з боку роботодавця, так і з боку працівника, права якого поновлені.
ЛІТЕРАТУРА:
Кодекс законів про працю від 10.12.1971р. № 322-VIII в ред. від 24.02.2016р. на підставі Закону № 955-VIII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV в ред. від 28.12.2016р. на підставі Закону № 5411-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/606-14
Постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992р. № 9 в ред. від 25.05.1998р. на підставі Постанови № 15 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92
Трудове право : підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. В. Жернаков, С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко та ін. ; за ред. В. В. Жернакова. - Х. : Право, 2012. - 496 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://westudents.com.ua/knigi/469-trudove-pravo-jernakov-vv.html
Библиографическая ссылка
Аксенов С.О. Актуальні питання виконання рішень по спорах, що виникають з трудових правовідносин // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-193 (дата обращения:
25.04.2024).