Рекомендовано проводить мероприятия относительно формирования в хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий расчеты, которые связаны с инвестиционно-финансовыми потоками и рассматривать их во взаимосвязи с основными признаками денежных потоков. Финансовые потоки являются объектом управления не только финансами предприятий, а также объектом финансового управления всей хозяйственной деятельности, которые взаимоувязаны с распределением и использованием разных источников формирования финансовых ресурсов. Денежные потоки являются абсолютно-ликвидной частью финансовых потоков. Обобщение разных формы и видов движения финансовых потоков сельскохозяйственных предприятий обусловливают достижение определенного экономического результата с учетом фактора времени, отображая ликвидность финансовых ресурсов.
Ключевые слова: финансовые потоки, денежные потоки, предприятия агропромышленного комплекса
НЕПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ АГРАРНОГО СПРЯМУВАННЯ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ
Кондратюк О. В., студентка 4 курсу
Таврійський державний агротехнологічний університет
Науковий керівник: Трусова Н. В.,
д.е.н., доцент, Таврійський державний агротехнологічний університет
Україна, будучи великою аграрною країною, перебуває на шляху побудови ринкової економіки. Насьогодні фінансове забезпечення поточної діяльності та перспективного економічного розвитку сільськогосподарських підприємств залишається найбільш гострою й болючою проблемою. Її негативним наслідком є постійна збитковість значної частини сільськогосподарських підприємств, висока варіативність фінансових результатів їхньої діяльності, низький рівень кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємств галузі сільського господарства. Зазначені проблеми визначають актуальність дослідження з питань втрати платоспроможності сільськогосподарських підприємств: об’єктивність оцінки реального стану і чинників впливу щодо виявлення наявних резервів та передумов стабілізації фінансових процесів у сільському господарстві; адаптація сільськогосподарських підприємств до динамічних змін зовнішнього і внутрішнього економічного оточення.
Питанням вивчення механізму втрати платоспроможності в Україні присвячено чимало публікацій науковців, економістів, а саме: К. В. Багацька, Т. М. Білоконь, О. М. Бірюков, В. В. Джунь, В. А. Соколенко, О. О. Терещенко, А. В. Череп. Метою статі є дослідження теоретичних та прикладні аспекти відновлення платоспроможності сільськогосподарських підприємств.
Сьогодні більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми.
Фінансовий стан підприємства є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Таким чином, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.
Платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства[3]. Сутність поняття категорій «платоспроможності» і «ліквідності» ” взаємопов’язані та взаємообумовлені між собою. Ступінь ліквідності балансу залежить від платоспроможності підприємства. Водночас ліквідність має характерні ознаки поточного стану розрахунків та на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. Ліквідність менш динамічна порівняно з платоспроможністю. Причина в тому, що по мірі стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього постійно формується визначена структура активів та джерел коштів, різкі зміни яких порівняно рідкісні.
Основними показниками, на основі яких визначається платоспроможність підприємства, є: коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт платіжної готовності, коефіцієнт забезпеченості власними коштами, коефіцієнт покриття (платоспроможності).
При дослідженні платоспроможності сільськогосподарських підприємств слід виділити такі її види: миттєву, поточну (короткострокову) та перспективну (середньострокову). Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи коефіцієнтів, які сприяють зіставленню вартості поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобов’язань[4]. До них належать:
- коефіцієнт загальної ліквідності, характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше;
- коефіцієнт швидкої ліквідності - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості[5]. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2.
- чистий обіговий капітал, є індикатором підтримки фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. Важливе аналітичне значення має розгляд темпів росту власного оборотного капіталу підприємства на фоні темпів інфляції. Рекомендовані значення:> 0.
Основними причинами втрати платоспроможності є зниження індикаторів фінансової стійкості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявність грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень (цінні папери, тимчасова фінансова допомога іншим підприємствам), загальна величина дебіторської заборгованості в повному обсязі покриває короткострокові зобов’язання.
Для оперативного та стратегічного напряму щодо стабілізації фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств пропонується здійснювати етапи відновлення власних джерел фінансування враховуючи алгоритм дії щодо оздоровлення платіжної дисципліни суб’єкта господарювання:
I етап. Усунення неплатоспроможності. Самим нагальним завданням у системі заходів фінансову стабілізацію є відновлення здатність до здійсненню платежів з невідкладним фінансовим зобов'язанням (про те, щоб запобігти виникнення процедури банкрутства). Забезпечується зменшенням поточних зобов'язань та збільшенням суми коштів. Тут застосовується принцип «відсікання зайвого», який вимагає скорочення розмірів поточних потреб у матеріально-технічних, трудових ресурсах тощо, і переклад окремих видів ліквідних активів в кошти [1].
Сутність заходів оздоровлення поки що залежить від маневруванні грошовими потоками (отриманими і який можна отримати) заповнення розриву поміж їхніми витрачанням і надходженням. Забезпечити що завдання дозволять такі заходи:
- вдосконалення (створення) платіжного календаря (бюджет руху коштів);
- перетворення низьколіквідних активів в кошти чи погашення з допомогою короткострокових зобов'язань підприємства;
II етап. Відновлення фінансової стійкості за рахунок переліку аварійних фінансових операцій неплатоспроможність можна усунути, але водночас виникає потреба в одночасному обмеженні негативних факторів, які генерують неплатоспроможність в тривалому проміжку часу[1]. Відбувається як продовження реалізації вжитих заходів скорочення споживання і збільшення позитивного потоку приросту фінансових ресурсів. Сутність заходів полягає у залученні додаткових, внутрішніх джерел фінансування:
- зниження витрат і зменшення поточної фінансової потреби;
- оптимізація чисельності працівників;
- викуп боргових зобов'язань з дисконтом;
- авансування із боку замовників;
III етап. Забезпечення фінансового рівноваги у тривалому періоді. Повна фінансова стабілізація досягається, коли підприємство створює умови для самофінансування, розвитку, моніторингу фінансових результатів, коли він стійкий до зовнішніх впливів[2]. Основними завданнями даного етапу є:
- підвищення конкурентних властивостей продукції (робіт, послуг);
- збільшення грошової складової під час розрахунків;
- збільшення оборотності активів.
Отже, найбільш суттєвим механізмом щодо підвищення фінансової стійкості та зменшення ступеня ризику неплатоспроможності є поєднання таких факторів, як створення умов для забезпечення нарощування обсягів діяльності прибуткового виробництва при сталих темпах зростання реального власного капіталу та здатності до забезпечення маневреного власного оборотного капіталу. Підвищення дієвості механізму формування і використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, який націлений на підвищення фінансової стійкості, їх конкурентоспроможності, сприяє максимальній прибутковості та зменшує рівень ризику непередбаченої втрати платоспроможності.
Рекомендовано проводити заходи щодо формування в господарській діяльності сільськогосподарських підприємств розрахунки, що пов’язані з інвестиційно-фінансовими потоками та розглядати їх у взаємозв’язку з основними ознаками грошових потоків. Фінансові потоки є об’єктом управління не лише фінансами підприємств, а також об’єктом фінансового управління всієї господарської діяльності, які взаємопов’язані з розподілом та використанням різних джерел формування фінансових ресурсів. Грошові потоки є абсолютно-ліквідною часткою фінансових потоків. Узагальнення різних форми та видів руху фінансових потоків сільськогосподарських підприємств обумовлюють досягнення певного економічного результату з урахуванням фактору часу, відображаючи ліквідність фінансових ресурсів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Вагуль Ю. Основні шляхи вдосконалення сучасних методів оцінки фінансової спроможності / Ю. Вагуль // Банківська справа. – 2013. – № 4. – С. 54–59.
2. Гвоздєй Н. І. Особливості формування фінансової адаптивності сільськогосподарських підприємств та її забезпечення у фінансовому плануванні / Н. І. Гвоздєй // Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 5(8). – С. 251–255.
3. Гловацкая Н. Макроаспекты финансового потенциала: факторы, критерии и показатели / Н. Гловацкая, С. Лакапенский // Вопросы экономики. – 2014. – № 8. – С. 25–34.
4. Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК: монографія / [Дем’яненко М.Я., Саблук П.Т., Скупий В.М. та ін.]; за ред. М.Я. Дем’яненко. – К.: ННЦ ІАН, 2011. – 372 с.
5. Кость Я.О. Доцільність застосування методів інтегральної моделі у фінансовому діагностуванні підприємств / Я.О. Кость// Екон. Науки: зб. наук. Пр.. Луцьк. Держ. техн.. ун-ту. Сер. «Економіка та менеджмент»; редкол.: відп. ред.. проф.. З.В. Герасимчук. – Луцьк, 2008. – 376 с.
6. Папехин Р. С. Индикаторы финансового потенциала региона / Р. С. Папехин. – Волгоград: Волгоградское научное изд-во, 2013. – 16 с.
Библиографическая ссылка
Кондратюк О. В. Неплатоспроможність суб’єктів аграрного спрямування: причини та наслідки // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-185 (дата обращения:
27.04.2024).