Данная работа посвящена освещению вопроса международно-правового положения государственных морских судов. Проанализированы нормативно-правовые отношения по вопросу государственных морских судов и выявлены основные международно-правовые акты, которые следует включить в национальное законодательство.
Ключевые слова: государственные морские суда, международное морское право
Міжнародно-правове положення, державних морських суден
О.А.Дімітрашко, курсант 5 курсу. Національний університет «Одеська морська академія»
Науковий керівник: О.С. Савич, доцент, к.ю.н., Національний університет «Одеська морська академія»
Дана робота присвячена висвітленню питання міжнародно-правового положення, державних морських суден. Проаналізовані нормативно-правові відносини стосовно питання державних морських суден та виявлені їх основні міжнародно-правові акти, які слід включити до національного законодавства.
Питання міжнародного-правового положення, державних морських суден набуває не аби якої актуальності в сучасному морському праві, оскільки міжнародне морське право не досить чітко проаналізовано в цьому напрямку.
Питанню державних морських суден та їх міжнародно-правовому положенню, значну увагу приділяють в юридичній літературі з міжнародного права. Значну увагу цьому питанню присвятили такі науковці як: М.І. Савченко, Калпин А.Г., Г.Г.Іванова.,, С.І. Іванов, Дж. Делапен, С.Н. Лебедєв, Дж. Хілл, І.О. Хлестова, Х. Лаутерпахт, С. Сучаріткул та інші.
Аналізуючи питання міжнародно-правового положення, державних морських суден ми повинні розуміти, що питання про те, які судна повинні вважатися державними некомерційними судами, представляє відому складність, оскільки міжнародне морське право не містить на цей рахунок ніяких положень. У той же час в національному законодавстві багатьох країн прямо вказується, які суда розглядаються в якості державних некомерційних. Так, наглядним прикладом тому є Франція, Швеція і Фінляндія які відносять до державних лоцманські, митні, рятувальні, гідротехнічні, науково-дослідні, криголами і деякі інші судна, тобто ті що не здійснюють комерційної діяльності. Звідси відповідно до норм міжнародного права такі судна, що знаходяться у власності держави (точніше, що знаходяться на державній службі), володіють імунітетом. Це означає, що до таких суден без згоди держави прапора не можуть застосовуватися будь-які примусові заходи (наприклад, затримання, арешт тощо) у зв’язку з пред’явленими до них майновими вимогами і позовами. Дане положення випливає з принципу імунітету державної власності, юридичною основою якого служить, в свою чергу, принцип суверенної рівності держав[3].
Тоб-то до міжнародно-правового положення можливо віднести імунітет державних морських суден який регулюється дипломатичною конференції з морського права, а саме міжнародною Брюсельською конвенцією 1927 року про уніфікацію деяких правил, що стосуються імунітету державного морського судна про територіальне море і прилеглу зону і про відкрите море.
В силу положень ст. 96 Конвенцій «судна, що належать державі або експлуатовані нею і що перебувають тільки на некомерційній державній службі, користуються у відкритому морі повним імунітетом від юрисдикції якої б то не було держави, окрім держави прапора». Це право виступає як одно з проявів принципу виняткової юрисдикції держави прапора судна, що становить основу правового режиму відкритого моря.
Звідси відповідно до положень Конвенції 1982 р. кожна держава має право на те, щоб судна під її прапором плавали у відкритому морі.
Держава сама визначає умови, із врахуванням яких вона надає суднам свою національність (державну приналежність), реєструє їх у своїх офіційних органах і надає право плавати під своїм прапором. Право будь-якої держави мати свої морські судна, що плавають під її прапором, випливає з принципу суверенної рівності держав і принципу свободи відкритого моря, закріпленого в ст. 87 Конвенції з морського права 1982 р. У наш час міжнародне судноплавство розвивається під прапорами майже всіх держав світу.
Звідси можливо відмітити що існує два види суден комерційні та некомерційні, і обидва мають право на імунітет та вважаються державними.
Некомерційні ‒ це державні судна, що мають чіткі зовнішні знаки, що дозволяють пізнати їх як те що перебувають на урядовій службі та не здійснюють комерційної діяльності.
Комерційні ‒ це державні судна, що мають чіткі зовнішні ознаки держави прапора які здійснюють комерційну торгову діяльність.
Прикладом є Франції право плавання під французьким прапором надається суднам, що не менш ніж на 50% належать французьким громадянам або цілком належать товариствам, які знаходяться у Франції, і їхнє керівництво та більшість членів - французи. Таким чином, наявні три головних умови:
- величина французького капіталу не менше 50%;
- місцезнаходження органів управління- французька територія;
- керівництво органів управління і більшість членів товариства - французи.
Крім того, французьке морське законодавство обмежує можливості включення іноземців до складу суднового екіпажа французьких суден і для зайняття посад капітана і його помічників [2]. Але постає питання чи можливо такі судна вважати державними адже ми з’ясували, що державні це ті судна які не мають комерційного характеру. Такий приклад показує, що міжнародні-правові відносини, ще не є досконалими, а проблема виокремлення певних правових норм обов’язковими. Звісно Україні теж слід прийняти участь в вивченні цього питання та застосування конвенцій в своїй практиці.
Розглянувши питання міжнародно-правового положення, державних морських суден можливо прийти до висновку, що міжнародні-правові конвенції стосовно даного питання потребують більшого аналізу. Звісно потрібно розуміти, що на даному етапі розвитку української держави ми все більше починаємо вивчати та досліджувати міжнародні правові відносини, приділяти їм більше уваги та знаходити окреме місце в своїй практиці, проте інколи цього недостатньо для того щоб Україна стала насправді європейською розвиненою державою їй потрібно орієнтуватися на зарубіжний досвід та керуватися їм в своєму законодавстві.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Комаровский Л. О съезде Института международного права в Гамбурге в 1891 г. // Юридический вестник. 1982. Т. XII. Кн. 4. С. 596 - 600. <3> См.: Богуславский М. М. Иммунитет государства. М., 1962. С. 69 - 98.
2. Богуславский М.М. Иммунитет иностранного государства и его собственности. В кн.: Вопросы междунар. частного права. М., 1956, с. 58-98.
3. Кейлин А. Д. Международно-правовое положение государственных торговых судов СССР // Советское право. 1928. N 6. С. 85.
4.КейлинА. Д. Указ. соч. С. 85.
5. Fox H. In Defence of State Immunity: Why the UN Convention on State Immunity Is Important // International and Comparative Law. Quarterly. 2006. Vol. 55. N 2. P. 402.
Библиографическая ссылка
Димитрашко Е. А. Международно-правовое положение государственных морских судов // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-133 (дата обращения:
26.04.2024).