Для обеспечения охраны и защиты прав потерпевшего, совершенствования его процессуального статуса, целесообразно внести изменения в действующий УПК Украины, связанные с пробелами в законодательстве относительно признания лица потерпевшим по делам, связанные с действиями лица, которое не подлежит уголовной ответственности. В правовой регламентации процессуального положения потерпевшего имеются позитивные моменты: предоставление статуса потерпевшего юридическому лицу, возможность признания потерпевшим близких родственников и членов семьи пострадавшего лица. Однако существует еще много противоречий и пробелов в законодательстве, которые нуждаются исправления на законодательном уровне.
Ключевые слова: потерпевший, уголовный процесс Украины
ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ СТАТУС ПОТЕРПІЛОГО ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
Ю.В. Грунічева, студентка 3 курсу
Запорізький національний технічний університет
Науковий керівник: Назаренко П.Г.
к.ю.н., доцент, Запорізький національний технічний університет
Досліджуючи процесуальний статус потерпілого та його представника в кримінальному процесі України, важливо приділити увагу історії даного інституту кримінального судочинства. Кримінальний процес як галузь права та як наука виник задля того, щоб забезпечити захист потерпілого та максимально поновити його порушені права, свободи та законні інтереси.
Інститут потерпілого – один із фундаментальних інститутів кримінального судочинства, тож, це зумовлює актуальність глибокого дослідження даної теми. Українські учені-правознавці зробили вагомий внесок у вирішенні методологічних і теоретичних проблем правового статусу потерпілого та його представника. Так, дослідженню цього питання присвячена безліч праць таких відомих українських вчених, як В.П. Шибіко, О.О. Сольонова, В. Г. Пожар, О.П. Герасимчук, А.А. Сицько, Ю.А. Кричун.
Така увага до процесуального статусу потерпілого та його представника головним чином, пов’язана з набранням чинності новим КПК України. З його ухваленням у 2012 році, кримінальне судочинство зазнало значних змін, з’явились якісно нові інститути та правові положення, яких не було раніше.
Відповідно до ч.1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Законодавство України надає можливість визнання потерпілим одну особу з числа близьких родичів і членів сім’ї постраждалого, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть цієї особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви.
Потерпілий посідає особливе місце в кримінальних процесуальних відносинах. Як відзначає В.Г. Пожар, «За новим КПК України потерпілий перебуває осторонь, це окремий учасник кримінального провадження, який стає стороною обвинувачення лише в окремих випадках, передбачених КПК України» [3, c. 127]. Специфіка статусу потерпілого зумовлена, основним чином, його роллю жертви в події злочину.
Зростання злочинності у всіх сферах суспільного життя, відповідно означає збільшення числа осіб, що постраждали від злочинів. Держава вдається до комплексних заходів як для боротьби із злочинністю, так і для оптимізації діяльності судових та правоохоронних органів, Варто зазначити, що основну увагу держави потрібно направляти на нейтралізацію наслідків конкретного злочину, поновлення порушених прав, свобод та законних інтересів окремо взятої особи. Пережиті потерпілим почуття роблять його надзвичайно зацікавленим в результатах розслідування злочину та справедливому покаранні злочинця. Тому дуже важливо забезпечити державний захист для постраждалих громадян – через реформування та оптимізацію діяльності судових та правоохоронних органів. Як зауважує В.П. Шибіко, «Правам потерпілого у кримінальному процесі має бути приділена належна увага, щоб особа не постраждала двічі – вперше від кримінального правопорушення і вдруге – від несправедливого рішення у кримінальному провадженні» [4, c. 308].
Законом визначено що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяна моральна або матеріальна, або фізична шкода. Водночас, не можна виключати можливість заподіяння шкоди і збитків внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння неосудним чи особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності – що не формує складу злочину за умови відсутності такого елемента, як суб’єкт. В випадках завдання такої шкоди також здійснюється кримінальне провадження за правилами, передбаченими КПК України. Результати такого провадження є важливими для особи, що зазнала збитків, тож можна вважати, що і в цих випадках особа, якій завдано шкоди діями, з приводу яких ведеться кримінальне провадження, повинна визнаватися потерпілою. Тому пропонуємо внести відповідні зміни до ч.1 ст. 55 КПК України і викласти її у такій редакції:
Потерпілим може бути визнана особа, якій неправомірним діянням було завдано фізичної, моральної чи майнової шкоди, а також юридична особа, якій неправомірним діянням було завдано майнової шкоди. Така зміна забезпечить можливість визнання потерпілим особу, яка зазнала фізичної, моральної чи майнової шкоди внаслідок дій осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності, що в свою чергу забезпечить наділенням такого потерпілого можливістю стати повноцінною стороною в такому кримінальному провадженні.
Аналізуючи процесуальний статус потерпілого, потрібно обов’язково звернути увагу на його представника. Згідно із ст.58 КПК України, ним може бути особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представниками потерпілого може бути адвокат, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Відповідно до Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Особа вільна у праві на вибір представника та захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист та надання правової допомоги в Україні діє адвокатура.
Хоч юридична особа також може бути визнана потерпілим, представляти її інтереси в кримінальному провадженні має фізична особа-представник. Представником юридичної особи, згідно ст. 58 КПК України, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю або особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Якщо потерпілим від злочину є неповнолітня, недієздатна чи обмежено дієздатна особа, в законі закріплено участь в кримінальному провадженні законних представників. Але, як говорить В.П. Шибіко, «цього недостатньо для захисту прав і законних інтересів потерпілого, тим більше що з моменту набуття потерпілою особою повноліття участь законного представника неповнолітнього припиняється» [4, c. 311].
До безпосередніх завдань представника потерпілого відносять сприяння у підвищенні рівня відправлення правосуддя, укріплення законності, правопорядку, призначення справедливого покарання винної особи, встановлення і стягнення розміру завданої шкоди, попередження або оскарження необґрунтованих, незаконних і несправедливих рішень та дій слідчих і судових органів, здійснених щодо потерпілого.
Важливим фактом є те, що хоч представник і користується всіма процесуальними правами потерпілого (окрім процесуальних прав, що здійснюються потерпілим особисто і не можуть бути доручені представнику), це не звужує обсяг процесуальних прав потерпілого, оскільки він, навіть маючи представника, зберігає усі надані йому законом процесуальні права, та може відмовитись від представника або залучити до участі в процесі іншого представника.
Представник потерпілого має право діяти як поряд із особою, яку він представляє, так і замінюючи її. Права представника потерпілого являються похідними від прав особи, яку він представляє, а його повноваження обумовлені згодою потерпілого і повністю від нього залежать. Представник потерпілого має право приймати участь у судових дебатах, подавати докази, заявляти клопотання, ознайомлюватися з усіма матеріалами справи. Зважаючи на закріплені в законі процесуальні права представника потерпілого, можна зробити висновок, що інститут представництва є однією із найважливіших гарантій права на захист, що разом з іншими засобами забезпечує потерпілому доступ до правосуддя.
На відміну від захисника підозрюваного (обвинуваченого) законодавчо не передбачається обов’язковість участі представника у кримінальному провадженні (окрім визначених законом обов’язкових моментів його участі)
Отже, задля забезпечення охорони та захисту прав потерпілого, вдосконалення його процесуального статусу, доцільно внести зміни до чинного КПК України, пов’язані з прогалинами в законодавстві щодо визнання особи потерпілою у справах, пов’язаних з діями осіб, що не підлягають кримінальній відповідальності. Звичайно, у правовій регламентації процесуального положення потерпілого є певні позитивні досягнення, такі як надання статусу потерпілого юридичній особі, можливість визнання потерпілим близьких родичів і членів сім’ї постраждалої особи. Проте існує ще багато суперечностей та прогалин в законодавстві, які потребують виправлення на законодавчому рівні.
ЛІТЕРАТУРА
Конституція України // Відомості Верховної Ради — 1996 — №30- ст.141.
Пожар В.Г. Процесуальний статус потерпілого за новим кримінальним процесуальним статусом потерпілого: позитивні кроки та прогалини правової регламентації / В.Г. Пожар // Юридичний часопис національної академії внутрішніх справ. – 2013 – №2. – с. 126-131.
Шибіко В.П. Проблема забезпечення прав потерпілого за новим КПК 2012 року. / Шибіко В.П. // Юридичний часопис національної академії внутрішніх справ. – 2013. – №1. – С. 307-313.
Библиографическая ссылка
Груничева Ю. В. Процесуальний статус потерпілого та його представника в кримінальному процесі України // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-117 (дата обращения:
24.04.2024).