Успешность деятельности народных депутатов в полной мере зависит от того, поддерживают ли они взаимоотношения с избирателями, регулярно ли информируют их о своей депутатской деятельности. Реализация депутатами представительской деятельности парламента в форме встреч с избирателями на собраниях, в ходе личных приемов, рассмотрения предложений, заявлений и жалоб граждан, а также информирования граждан представляет собой одну из стадий реализации представительской функции депутатами Верховной Рады Украины. Далее речь может идти о следующей стадии - реализации интересов граждан в Верховной Раде Украины и защите этих интересов.
Ключевые слова: депутаты, Верховная Рада Украины
РОЛЬ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ У ЗДІЙСНЕННІ ПРЕДСТАВНИЦЬКОЇ ФУНКЦІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Г. В. Кренслер, студентка 2 курсу
Запорізький національний технічний університет
Науковий керівник: Л. В.Баєва,
к.ю.н., доцент, Запорізький національний технічний університет
До кола суб’єктів, що здійснюють представницьку функцію Верховної Ради України належать народні депутати України. Виявлення ролі народного депутата передбачає аналіз його діяльності в рамках та за межами Верховної Ради України; визначення та характеристику конкретних дій народних депутатів з реалізації представницької функції Верховної Ради України. Для реалізації своєї діяльності народні депутати наділені певними повноваженнями. Тому слід проаналізувати ті повноваження, завдяки яким народні депутати мають можливість здійснювати представницьку функцію Верховної Ради України. Таким чином, значення та роль народного депутата України у механізмі реалізації представницької функції парламенту України визначається його конституційно-правовим статусом.
Конституційно-правовий статус народного депутата являє собою сукупність його прав, обов’язків та відповідальності [1, с. 344]. У юридичній літературі для визначення прав і обов’язків іноді використовують поняття “статус депутата” та “правовий статус депутата”. Слід погодитись з тими авторами, на думку яких дані поняття не є синонімами [2, с. 198-199]. Різниця між ними полягає в їх регулюванні. Правовою основою статусу депутата є як Конституція, закони, інші нормативно-правові акти, так і соціальні норми (наприклад, норми моралі). Про це свідчить положення Закону України “Про статус народного депутата України”, відповідно до якого народний депутат при виконанні своїх обов’язків керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі [3]. Правовою основою правового статусу є тільки правові норми. Таким чином, можна чітко розмежувати статус народного депутата від його правового статусу – поняття, що є більш вузьким. Якщо статус народного депутата регулюється як правовими, так і соціальними нормами, то правовий статус народного депутата регулюється тільки правовими нормами.
Звідси, правовою основою визначення конституційно-правового статусу народного депутата України є, насамперед, Конституція України, а також, Закон України “Про статус народного депутата України”, Закон України “Про Регламент Верховної Ради України” та інші нормативно-правові акти.
Так, згідно із п. 1 ст. 1 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат України є обраний відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України” представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та Законами України [4]. На нашу думку, визначення народного депутата як представника народу, чітко вказує соціальне призначення народного депутата України – представництво народу України у Верховній Раді України. Народні депутати обираються до Верховної Ради України з метою представництва волі (інтересів) народу.
Ми вважаємо, що народні депутати, як особи, що обрані народом для представництва його інтересів у парламенті, повинні бути вільними і незалежними, мати можливість діяти, згідно із своїми переконаннями та совістю.
Конституція України 1996 р. внесла суттєві зміни до змісту статусу народного депутата. Раніше народний депутат України мав імперативний мандат. Він був зобов’язаний не тільки підтримувати тісні зв’язки із виборцями у своєму окрузі, інформувати про свою роботу і роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми, але й виконувати накази виборців. У разі якщо депутат не виправдав довіри виборців. Він міг бути відкликаний. Нині народний депутат України має вільний мандат.
Визнання на конституційно-правовому рівні вільного мандату свідчить про те, що даний мандат є вільним досить відносно. В умовах вільного мандату народний депутат є виконавцем волі народу. Звідси, одна із відмінностей вільного мандату від імперативного полягає у кількісній ознаці, а саме: у першому випадку суб’єктом правовідносин виступає населення виборчого округу, а в іншому – народ як ціле. Вільний мандат не допускає колізій між інтересами виборців окремих округів.
Отримання народним депутатом його мандату є необхідною, але ж не єдиною умовою здійснення народним депутатом представницької діяльності парламенту. Як ми вже зазначали, для повного та об’єктивного виявлення та формування волі народу є необхідним підтримання постійного та тісного зв’язку народних депутатів з виборцями.
Постійний контакт депутатів з виборцями дозволяє депутатам знати інтереси та потреби виборців, їх думку щодо питань, які розглядаються та вирішуються парламентом.
Важливим фактом при розгляді конституційно-правового регулювання взаємовідносин між народними депутатами та виборцями є те, що постійний зв’язок між даними сторонами має обов’язковий характер. Пункт 11 ст. 24 розділу “Обов’язки народного депутата України” Закону про статус народного депутата закріплює обов’язковість підтримання народними депутатами постійних зв’язків з виборцями. Також, народні депутати зобов’язані вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.
Отже, визнання на законодавчому рівні необхідності постійних зв’язків між народними депутатами та виборчим корпусом свідчить про те, що саме народні депутати є так званим первинним каналом, за допомогою якого інтереси та потреби суспільства інтегрують до Верховної Ради України. Постійні зв’язки є зовнішнім проявом діяльності народних депутатів, змістом якої є здійснення представницької функції парламенту.
Таким чином, здійснення народними депутатами представницької функції Верховної Ради України має різні форми. Такими формами є зустрічі з виборцями на їх зборах; проведення особистих прийомів громадян, розгляд звернень виборців; інформування виборців про сою депутатську діяльність через засоби масової інформації та зборах виборців.
Особливо важливою формою є безпосередні зустрічі народних депутатів з виборцями. Про потреби населення, про якість роботи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, про громадську думку з будь-якого питання і багато іншого депутат дізнається під час прийому громадян та з їх звернень. Саме тому, вивчення громадської думки, потреб і запитів громадян, ведення регулярного прийому виборців, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг є обов’язками народного депутата. На нашу думку, головним призначенням народного депутата України є виявлення та формування самих різних інтересів народу України шляхом спілкування з виборцями як на зборах та зустрічах, так і при розгляді їх звернень. Спілкування депутатів з виборцями відбувається з різних питань життєдіяльності суспільства – політичних, економічних, соціальних та духовно-культурних. Таким чином, здійснення народним депутатом представницької функції Верховної Ради України має універсальний характер.
Зустрічі народних депутатів з виборцями можуть бути як індивідуальними, так і колективними. Відповідно до законодавства, народний депутат України розглядає звернення не тільки виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог.
Народний депутат реалізує представницьку функцію Верховної Ради України шляхом інформування виборців про свою депутатську діяльність. Згідно з чинним законодавством про статус народного депутата, останній зобов’язаний інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації або на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік. Регулярне інформування виборців про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми має велике значення для народних депутатів, обраних за мажоритарною виборчою системою. Це пов’язано з тим, що у випадку не виправдання довіри виборців, депутат не буде обраний не наступний строк. Але ж сенс інформування полягає не тільки в підтримці авторитету народного депутата перед виборцями, що його обрали. Мета інформаційного забезпечення депутатом виборчого корпусу полягає в розповсюдженні та оприлюдненні даних про діяльність народного депутата, ознайомленні виборців з пріоритетами цієї діяльності.
Реалізація народними депутатами інтересів громадян України здійснюється у таких формах як участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях комітетів, робочих груп; робота у депутатських фракціях та інших формах. Для реалізації представницької функції парламенту у даних формах депутат наділений широкими правами. Так, при здійсненні представницької функції у формі участі у пленарних засіданнях Верховної Ради України він має право: пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України; брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій з мотивів голосування; висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні; передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України тощо.
В результаті ознайомлення, виявлення та узагальнення політичних, економічних, соціальних та духовно-культурних інтересів громадян народний депутат як уповноважений народний представник повинен проінформувати Верховну Раду України про зміст інтересів та потреб виборців. Це він може зробити шляхом виступів на пленарних засіданнях, внесення пропозицій та заяв до Верховної Ради України і т.д. Прийняття участі у пленарних засіданнях Верховної Ради України є обов’язком народного депутата. Це свідчить про необхідність постійного контакту народного депутата з депутатським корпусом та внесення пропозицій щодо волі виборців, обговорення їх інтересів у Верховній Раді України.
Отже, із вищевикладеного можна зробити висновок, що виявлення, узагальнення та формування інтересів народу, успішність даної діяльності народних депутатів повною мірою залежить від того, чи підтримує він взаємовідносини з виборцями, чи регулярно інформує їх про свою депутатську діяльність. Важливим фактором ефективності реалізації представницької функції є зазначені вище обов’язки народних депутатів, які є одними з правових гарантій реалізації народними депутатами діяльності щодо представництва інтересів громадян у Верховній Раді України. З нашої точки зору, реалізація депутатами представницької діяльності парламенту у формі зустрічей з виборцями на їх зборах, особистих прийомів виборців, розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян, а також, інформуванні громадян являє собою одну із стадій реалізації представницької функції Верховної Ради України депутатами. Далі мова буде йти про наступні стадії – реалізацію інтересів громадян у Верховній Раді України та захист цих інтересів.
ЛІТЕРАТУРА
Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
Убери Т.П. Понятие статуса парламентариев Украины и Грузии // Держава і право. – 2001. – Випуск №1. – С. 198-202.
Закон України “Про статус народного депутата України” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №3. – Ст. 117.
Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року // Урядовий кур’єр. – 2004. – № 64. – С. 18-32.
Библиографическая ссылка
Кренслер Г. В. Роль народних депутатів у здійсненні представницької функції Верховної ради України // . – . – № ;
URL: step-science-bip.csrae.ru/ru/0-113 (дата обращения:
19.04.2024).